лікарські рослини

Горобина звичайна (ограб) — Sorbusaucuparia L.

Де­рево з гладенькою сірою корою 10—16 м заввишки, з родини розових (Rosaceae). Листки чергові, непарноперисті. Квітки білі, дрібні, запашні, схожі на яблуневий цвіт, але зібрані в густі щитки. Цвіте у травні — червні. Плоди ягодоподібні, кулясті, червоні (бувають і чорні — з високим вмістом рути­ну), гіркуваті, терпкі, достигають у вересні і до глибокої зими залишаються на дереві. Росте в лісовій зоні, в гірських районах Карпат і Криму. В Степу, крім околиць Дніпропет­ровська, не зустрічається. Цвіт збирають у травні — червні, ягоди — у вересні — жовтні, після приморозків, коли вони набувають приємнішого смаку.

Коли застосовують? Квіти — засіб сечогінний, проносний, вони допомагають ири мізерних менструаціях у жінок. Ягоди застосовують як вітамінний, протицинготний, сечогінний, антисептичний, протидизентерійний, протипроносний, крово­спинний засіб — дія вітамінів А і С, дубильних речовин, органічних кислот. Сирий сік, багатий на вітаміни, з медом п’ють по У₄ склянки двічі-тричі на день. Полівітамінний чай готують так. Половину столової ложки плодів горобини і по­ловину столової ложки плодів шипшини заливають 2 склян­ками окропу, варять 10 хвилин, залишають на добу в на­критій емальованій посудині, додають для смаку меду або цукру й п’ють по Ча склянки двічі-тричі на день.

Гірчак зміїний (ракові шийки) — Polygonum bistor- ta L.

Рослина багаторічна, трав’яниста, 30—100 см заввишки, з родини гречкових (Polygonaceae). 

Стебло її просте, з не­багатьма лінійними, сидячими листками. Суцвіття поодинокі, на довгому безлистовому квітконосі, густі, колосоподібні, довгасті, циліндричні, квітки рожеві або білі. Кореневище його товсте, трохи сплюснуте, подібне до ракових шийок, зігнуте у вигляді змії, зовні коричневе, всередині рожеве. Цвіте у травні — липні. Росте на торф’яному грунті — в Кар­патах, на Поліссі, рідше — в Лісостепу, в Степу зустрічаєть­ся рідко. Восени викопують кореневища.

Коли застосовують? Як засіб, що регулює функціональну діяльність шлунково-кишкового тракту, як в’яжучий і крово­спинний засіб. Застосовують при проносах (дія дубильних речовин), хворобах сечового міхура, його каменях та каме­нях жовчного міхура (варять 20 г кореня в 1 л води, п’ють 1—1,5 склянки на день, дотримуючи дієти без м’яса, солі,: алкоголю, риби, яєць).

Гарбуз звичайний — Cucurbita pepo L. 

Однорічна одно­домна трав’яниста рослина з родини гарбузових (Cucurbita- сеае) з повзучими стеблами, цілокраїми, п’ятилопатевими листками і великими жовтими лійкоподібними, дзвоникува­тими одностатевими квітками. Довжина рослини до 6 м. Цві­те у липні — серпні. Культивують по всій території УРСР як харчову й кормову культуру.

З лікувальною метою вживають м’якуш гарбуза як засіб сечогінний, проносний, який посилює перистальтику кишок, проти блювання у вагітних і від морської хвороби. Зовніш­ньо застосовують для компресів при опіках, висипах на тілі, екземах. М’якуш багатий на вітаміни В_ь Вг, РР і С.

Застосовують насіння, в якому містяться 20% жирної олії, білок, цукор, фітостерин кукурбітол, лейцин, тирозин, салі­цилова кислота, фітин, смола з оксицеротиновою кислотою і алкалоїд (у зеленій шкірці насіння).

Брусниця звичайна (гогоза) — Vaccinium vitis idaea L.

Багаторічний кущик 30 см заввишки з родини брусничних (Vассіnіасеае).

Гілки його округлі, з пушком, спрямовані вверх. Листки чергові, шкірясті, на дуже коротких, пухнастих черешках, зверху темно-, знизу світло-зелені, з чорнуватими ямочками, вкритими цятками, обернено-яйцевидні або еліптичні, тупі, з загнутими, іноді зазубреними краями, з невиразними жил­ками, вічнозелені. Цвіте брусниця у травні — червні. Квітки в тісних пониклих верхівкових китицях, на коротких квітко­ніжках, з білими або блідо-рожевими віночками у вигляді чотиризубчастих дзвоників. Червоні кисло-солодкі ягоди брусниці достигають у кінці серпня. Росте в Карпатах, на Розточчі-Опіллі, Поліссі — по кам’янистих, скелястих галяви­нах і пасовиськах, у хвойних і букових лісах. Заготовляють листки під час цвітіння брусниці.

Барвінок малий — Vinca minor L. (отруйний).

Родина барвінкових (Аросупасеае)

Трав’яниста віч­нозелена рослина з родини барвінкових (Аросупасеае). Росте в Карпатах, Розточчі-Опіллі, на Західному Поліссі, в Лісо­степу, в Степу (на заході), культивується в садах. Цвіте у травні — червні. Збирають листки під час цвітіння росли­ни, з квітками.

Коли застосовують? При гіпертонічній хворобі, тахікардії. Знижує кров’яний тиск, тамує головний біль, лікує проноси, підвищує зсідання крові. При статевій слабості 20 г трави барвінку з квітками варять на малому гюлум’ї у 250 мг го­рілки і вживають по 8 крапель двічі на день (вранці й уве­чері) протягом 4 днів. Після цього роблять дводенну перерву і знову вживають.

Яловець звичайний — Juniperus communis L.*

Родина кипарисові — Cupressaceae

Як виглядає? Вічнозелений кущ (іноді деревце) 2—4 м заввишки. Кора сіра або червонувато-бура, луската. Лист­ки — шиловидні шпильки, сидячі, тверді, лінійні, зверху жолобчасті з білою смужкою, знизу блискучі, з тупо-округ­лим кінцем, розміщені по три. Квітки дводомні. Чоловічі колоски майже сидячі, жовті, округло-довгасті, жіночі — ягодоподібні шишки, численні, довгасто-яйцевидні, поодинокі, в пазухах листків, на одній ніжці. Три їхні плодові луски в міру достигання стають м’ясистими і зростаються. Шишко­ягоди синювато-чорні, з трьома насінинками. Цвіте в травні, шишкоягоди достигають восени наступного року.

Де росте? В підлісках хвойних і мішаних лісів, на помірно вогких грунтах, рідше над берегами річок, по мохових бо­лотах, сухих горбах і на лісистих гірських косогорах — в Карпатах (у нижній частині гір), на Поліссі та зрідка в північній смузі Лісостепу.

Що й коли збирають? Молоді пагони — навесні, шишко­ягоди — пізно восени.

Щавель кінський — Rumex confertus Willd.

Родина гречкові — Polygonaceae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста дводомна рослина 30—150 см заввишки. Кореневище її коротке, мочку вате. Стебло борознисте, спрямоване догори; на ньому характерні розтруби (сухі оболончасті трубки, що обхоплюють вузли стебла). Листки чергові, великі, стрілковидні, подібно до ко­ренів терпкі на смак. Квітки дрібні, зеленувато-червонясті, зібрані в овальну волоть. Плід — тригранний горішок. Цвіте у травні — червні.

Де росте? По заливних луках, на лісових галявинах, по берегах річок — у більшій частині території УРСР, крім Кар­пат і прикарпатських районів. Його різновид — щавель кис­лий, або квасок (Шітех асеїюза Ь.),—кислий на смак від щавлево-калієвої солі і вітаміну С, вживають як харчовий продукт і для лікування цинги та авітамінозів А і К. Відвар листків (борщ) використовують як кровоспинний засіб (при надмірних менструаціях) та для стимуляції функції печінки, щоб посилити виділення жовчі. Діє він також антиалергійно (кровооздоровно) при різних висипах на тілі та при свер­бінні шкіри.

Що й коли збирають? Корені, вчасно навесні і восени, в них містяться дубильні речовини, похідні антрахінону, емо­дин, флавоноїди, рутин, каротин, вітамін С, щавлево-каль­цієва сіль. Збирають також насіння. Посилюючи діяльність фібрину, щавель діє кровоспинно, подібно до кальцію.