Гірчак зміїний (ракові шийки) — Polygonum bistor- ta L.

Рослина багаторічна, трав’яниста, 30—100 см заввишки, з родини гречкових (Polygonaceae).

Стебло її просте, з не­багатьма лінійними, сидячими листками. Суцвіття поодинокі, на довгому безлистовому квітконосі, густі, колосоподібні, довгасті, циліндричні, квітки рожеві або білі. Кореневище його товсте, трохи сплюснуте, подібне до ракових шийок, зігнуте у вигляді змії, зовні коричневе, всередині рожеве. Цвіте у травні — липні. Росте на торф’яному грунті — в Кар­патах, на Поліссі, рідше — в Лісостепу, в Степу зустрічаєть­ся рідко. Восени викопують кореневища.

Коли застосовують? Як засіб, що регулює функціональну діяльність шлунково-кишкового тракту, як в’яжучий і крово­спинний засіб. Застосовують при проносах (дія дубильних речовин), хворобах сечового міхура, його каменях та каме­нях жовчного міхура (варять 20 г кореня в 1 л води, п’ють 1—1,5 склянки на день, дотримуючи дієти без м’яса, солі,: алкоголю, риби, яєць).

При кровотечах внутрішніх органів (виразка шлунка, ки­шок) вживають відвар суміші 5 г порошку кореня гірчака зміїного і 1 чайної ложки насіння льону в 200 мл води — через кожні 2 години по 1 столовій ложці.

З відвару 15 г порошку кореня гірчака зміїного в 500 мл води роблять примочки на застарілі рани, фурункули; теплим спринцюються при білях у жінок, полощуть горло при запаленні слизових оболонок.

В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем