лікарські рослини

Алое деревовидне (столітник) — Aloe arborescens Mill.

Родина лілійні — Liliaceae

Як виглядає? Багаторічна кімнатна рослина до 150 см заввишки, буває кількох видів. Стовбур її короткий, листки м’ясисті, довгасто-мечовидні, зібрані на верхівці у вигляді розетки. Краї листків зубчасті, зубці витягнені в м’які колючки. Високу квітконосну стрілку вінчає довге гроно червоних або жовтих квіток з шестизубчастим приквітком. Цвіте в зимові місяці, але не кожного року.

Де росте? Батьківщина алое — напівпустельні засушливі області Південної і Східної Африки, де ця рослина досягає значних розмірів, а її листки — до 60 см завдовжки. У нас вирощують її в горщиках і як однорічну культуру на по­бережжі Чорного моря.

В листках алое, витриманих протягом 12 діб в умовах темноти і холоду (плюс 6 — плюс 8°), в процесі боротьби рослини за життя відбуваються біологічні зміни в обміні речовин і зниження життєвих процесів, що зумовлює ви­никнення в них так званих біогенних стимуляторів, які мо­жуть збуджувати життєві процеси в інших тканинах, що вже почали відмирати. Цю властивість алое використовують у тканинній терапії, застосовуючи ін’єкції при захворюван­нях очей, хронічних артритах, бронхіальній астмі, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки — та зовнішньо емульсію (з соку алое з касторовою і евкаліптовою олією та емуль­гатором у співвідношенні 78 : 11 :0,1 : 11) — при вовчанці і з метою профілактики й лікування шкіри при променевій хворобі.

Барбарис звичайний — Berberis vulgaris L.

Родина барбарисові — Berberidaceae

Як виглядає? Колючий кущ 1,5—2 м заввишки. На сла- борозгалужених гілках трійчасті колючки. Кора молодих па­гонів жовтувата, після зими сіра. Листки чергові, черешкові, до 10 см завдовжки, еліптичні, дещо шкірясті, дрібнозубчасті, виростають пучками на вкорочених пагінцях. Суцвіття — гроно, яке складається з 10—25 блідо-жовтих пахучих кві­ток. Ягода сухувата, еліптоїдної форми, червона, кисла. Цві­те у травні — червні. Ягоди дозрівають у серпні — вересні.

Де росте? Як декоративний кущ у парках, живоплотах, також на узліссі, на каменистих, але багатих на гумус грунтах степової і лісостепової зон, зрештою (дико й зди­чавіло) — по всій території УРСР, а також як культурна рослина.

Що й коли збирають? Кору, квітки, листки — навесні, після цвітіння; ягоди — восени; корені — рано навесні або пізно восени.

Аїр тростинний (лепеха звичайна, татарське зілля) — Acorus calamus L.

Родина арумові — Агасеае

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 60—120 см заввишки. Кореневище товсте, до 50 см завдовжки, вузлува­те, всередині біле, м’яке, губчасте, зверху жовте або жовто- зелене, смак його гірко-пекучий, запах нриємний. Стебло біля основи червонувате з ліловим відтінком, квітки зібрані в товсте, м’ясисте суцвіття — качан. Листки з виразно ви­явленими жилками, мечовидні, лінійні, загострені, м’ясисті. Плід — довгаста суха ягода. В умовах УРСР не достигає. Цвіте в червні.

Де росте? По всій території УРСР в стоячих водах коло берегів річок, ставків, боліт, місцями великими заростями, крім Карпат і Полинного Степу.

Що й коли збирають? Кореневища, викопуючи вилами, восени або напровесні. їх миють у холодній воді, сортують, ріжуть на дрібні куски і сушать.