лікарські рослини

Валеріана лікарська (одолян)

Валеріана лікарська (одолян) — Valeriana officinalis L.

Валеріана лікарська (одолян) — Valeriana officinalis L.

Родина валеріанові — Valerianaceae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 100— 150 см заввишки. Має багато видів і різновидностей. Найкра­ща та, що росте на сухих місцях. Кореневища її мають своєрідний запах, який принаджує котів; на смак корені гіркі, трохи пекучі. На першому році розвитку з’являється розетка прикореневих листків, на другому виростає пряме, борознисте, порожнинне квітконосне стебло. Листки супро­тивні, непарно-перистоскладні, листочки яйцевидно-ланцетні, зазублені або цілокраї. Суцвіття велике, галузисте, окремі його частини у вигляді складних щитків. Квіти дрібні, па­хучі, двостатеві, рожеві або білі. Цвіте у червні — серпні.

Де росте? У дикому стані поширена в Карпатах, Розточ- чі-Опіллі, на Поліссі, в Лісостепу і Степу (валеріана блис­куча) — на болотистих місцях, у заплавах рік, на трав’яни­сто-осокових болотах, у вологих чагарниках, серед лозняків, культивується в радгоспах.

Що й коли збирають? Дворічні кореневища і корені — рано навесні або пізно восени (миють у холодній воді і су­шать поступово у затінку).

 

Буркун лікарський

Буркун лікарський — Меlilotus оfficinalis (L.) Desr. Буркун лікарський — Меlilotus оfficinalis (L.) Desr. (отруйний)

Родина бобові — Leguminosae

Як виглядає? Дворічна трав’яниста рослина 60—150 см заввишки. Стебло гіллясте, пряме, з трійчасто-перистими листочками на черешку. Листки зверху сизувато-зелені, зі­споду бліді, дрібнозубчасто-пилчасті. Квітки запашні (пах­нуть кумарином-сіном), жовті, дрібні, зібрані в довгасті ба­гатоквіткові колосовидні пазушні грона. Цвіте у травні — липні. Плід — одно-, двонасінний біб, який достигає у серп­ні — вересні.

Де росте? По всій території УРСР — при дорогах, на полях, на засмічених місцях, схилах, у прилісках, на паро­вих полях і перелогах, на межах, серед зернових культур і по конюшині.

Що збирають? Верхівки стебел з квітками, частіше самі квітки.

Бузина чорна

Бузина чорна — Sambucus nigra L.Бузина чорна — Sambucus nigra L. (отруйна)

Родина жимолостеві — Caprifoliaceae

Як виглядає? Кущ, іноді деревце 2—6 м заввишки. Кора світло-бура, серцевина в гілках широка, біла, м’яка. Листки непарноперисті, звичайно з 5 яйцевидними або довгасто- яйцевидними, довго-загостреними, нерівнопилчастими лис­точками. Суцвіття плоске, щитовидне, стоїть прямо: волоть після цвітіння від ваги плодів поступово звисає. Квіти жов­тувато-білі, пахучі. Плоди — чорно-фіолетові ягоди з кісточ­ками, дозрівають у серпні — вересні. Цвіте в травні — червні.

Де росте? Майже по всій території УРСР — у заростях над річками, в старих парках, біля повіток, коло жител, на сіль­ських цвинтарях.

Що й коли збирають? Молоді листочки — рано навесні, квітки — під час повного цвітіння, кору — влітку, ягоди — восени. Листки й незрілі плоди — отруйні.

Бузина трав’яниста

Бузина трав’яниста — Sambucus ebulus L.Бузина трав’яниста — Sambucus ebulus L. (отруйна)

Родина жимолостеві — СаргіfоІіасеае

Як виглядає? Багаторічний трав’янистий кущ 60—150 см заввишки, з простим галузистим, борознистим стеблом з бі­лою серцевиною, з неприємним запахом. Листки непарнопе­ристі з 5—9 довгасто-ланцетними, пилчастими, загостреними листочками. Прилистки листоподібні, ланцетні, пилчасті. Су­цвіття — плоска щитоподібна проста волоть з трьома голов­ними гілками. Квітки дрібні, з пелюстками всередині білими, зовні — блідо-рожевими. Ягоди чорні. Цвіте у червні — лип­ні, ягоди достигають у серпні — вересні.

Де росте? При дорогах, на вигонах, засмічених місцях, у старих парках, також на узліссях, по зрубах, серед чагарни­ків, у ярах на берегах струмків, на схилах залізничних на­сипів; утворює зарості на глинястому і глинясто-кам’янистому грунті. Зустрічається на Лівобережжі, поблизу Дніпра, в правобережних лісостепових районах, рідше — в Карпатах і на Поліссі.

Що й коли збирають? Квітки й листки — під час цвітін­ня, корені — навесні й восени.

Береза біла (пухнаста)

Береза біла (пухнаста) — Betula alba L.Береза біла (пухнаста) — Betula alba L.

Родина березові — Betulaceae

Як виглядає? Струнке дерево до 20 м заввишки з по­вислими гілками і гладенькою білою корою. У старих беріз стовбур внизу темно-сірий, з тріщинами. Листки ромбічно- яйцевидні або трикутно-яйцевидні, біля основи ширококли- новидні, інколи майже серцевидні, на кінці загострені, двічі гострозубчасті, з обох боків гладенькі, черешкові. Квітки чоловічі, опущені, зібрані на кінцях гілок у сережки 5— 6 см завдовжки (по 2—3 сережки), плід — горішок з двома крильцями, які в 2—3 рази ширші за нього. Цвіте у травні, насіння достигає в липні — серпні.

Де росте? Утворює масиви в лісовій і лісостеповій зонах, росте на пролісках, на мокрих луках, понад струмками по всій території УРСР, зрідка в південній частині Лісостепу, Степу й Криму.

Багно болотяне

Багно болотяне — Ledum palustre L.*Багно болотяне — Ledum palustre L.*

Родина вересові — Ericaceae

Як виглядає? Густий вічнозелений кущик 50—120 см заввишки з міцним запаморочливим запахом, який нагадує запах камфори. Листки шкірясті, лінійно-довгасті із загну­тими краями, загострені, чергові, зверху зелені, блискучі, поморщені, зісподу з густим рудувато-повстистим опушен­ням. Квітки зібрані в багатоквіткові (15—25) грона, білі, рідше червонуваті, на довгих, тонких квітконіжках. Цвіте у травні — червні.

Де росте? На півночі Полісся — на болотах, у вологих соснових лісах, на купинястих луках, в південній його час­тині — острівками, зрідка зустрічається в Прикарпатті і Кар­патах.

Що й коли збирають? Усю рослину — під час цвітіння, листки й молоді пагони — в серпні — вересні.

Алтея лікарська, Калачики лісові

Алтея лікарська (А) —Althaea officinalis L.Алтея лікарська (А) —Althaea officinalis L.

Калачики лісові (дика мальва, проскурник, просвирник) (Б) — Malva silvestris L.

Родина мальвові — Malvaceae

Як виглядає алтея лікарська? Багаторічна трав’яниста рослина 60—150 см заввишки. Корінь м’ясистий, білий, міц­ний, малогалузистий; від нього відростають по кілька сте­бел. Стебла круглі, внизу здерев’янілі, вгорі соковиті, зелені, вкриті сірим пушком, як і листки. Листки серцевидні або яйцевидні; нижні — п’ятилопатеві, верхні — трилопатеві. Квітки скупчені в пазухах листків на дуже коротких квіт­коніжках, блідо- або яскраво-рожеві, рідше майже зовсім білі, п’ятипелюсткові, без запаху. Смак солодко-терпкий. Цвіте у червні — вересні.

Де росте? По всій території УРСР, в Криму зрідка — по левадах, при дорогах, над луками біля ровів і берегів річок, рідше серед чагарників і на узліссях.

Що й коли збирають? Квітки й листки влітку, восени ви­копують дво-, трирічні корені, промивають у холодній воді і сушать.

Сторінки