Береза біла (пухнаста) — Betula alba L.
Родина березові — Betulaceae
Як виглядає? Струнке дерево до 20 м заввишки з повислими гілками і гладенькою білою корою. У старих беріз стовбур внизу темно-сірий, з тріщинами. Листки ромбічно- яйцевидні або трикутно-яйцевидні, біля основи ширококли- новидні, інколи майже серцевидні, на кінці загострені, двічі гострозубчасті, з обох боків гладенькі, черешкові. Квітки чоловічі, опущені, зібрані на кінцях гілок у сережки 5— 6 см завдовжки (по 2—3 сережки), плід — горішок з двома крильцями, які в 2—3 рази ширші за нього. Цвіте у травні, насіння достигає в липні — серпні.
Де росте? Утворює масиви в лісовій і лісостеповій зонах, росте на пролісках, на мокрих луках, понад струмками по всій території УРСР, зрідка в південній частині Лісостепу, Степу й Криму.
Що й коли збирають? Бруньки, навесні, коли вони ще не розпускались і липкі від смолистих речовин (сушать на холоді при температурі не вищій 15—20°); рідше — молоді листки. Напровесні збирають березовий сік — березняк. З дерева випалюють вугілля.
Коли застосовують? При авітамінозах — настій з листків, які містять летку олію, сапоніни, каротин, вітамін С, фітонциди. При подагрі, ревматизмі, для очищення крові при екземі, лишаях, висипах на тілі, при свербінні тіла; при виразці шлунка, при нестравності шлунка, бронхітах і трахеїтах, як відхаркувальний і дезинфікуючий засіб, проти дрібних круглих глистів (гостриків і аскарид), в післяпологовому періоді (починаючи з 12-го дня) для прискорення очищення, при ожирінні, щоб посилити обмін речовин; при водянці ниркового походження і при каменях (сечогінна й жовчогінна дія) — бруньки.
Використовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку бруньок, трохи кип’ятять і настоюють 2 години. П’ють 2 склянки на день ковтками. Замість чаю можна вживати спиртову настоянку, по 15—20 крапель тричі на день на ложці води (на півлітра 70% спирту дають півсклянки бруньок і настоюють їх протягом 14 днів, потім відціджують, фільтрують і заливають у пляшку). Вживають при атеросклерозі, набряках, нестравності, навіть при холері (проти блювання). В бруньках, окрім леткої олії, сапонінів, дубильних речовин, є бетулоретинова кислота і виноградний цукор. Листки берези, зібрані в червні — липні, містять у собі дубильні речовини, гіркоти, сапоніни і глікозид бету- лозид. Настій з молодих листків берези п’ють при серцевих набряках, як сечогінний і потогінний засіб, при виділенні білка з сечею, сечовокислому діатезі, а також при ревматизмі. Свіжі листки промивають холодною перевареною водою, воду зливають, ще раз заливають листки гарячою перевареною водою температури 40—50° і настоюють 3,5 години. Листки відтискають, настоєві дають відстоятись 6 годин, відділяють від осаду. В такому настої є до 155 мг% вітаміну С. Вживають по 50; 100; 200 мл настою, тричі на день, звичайно перед їдою.
Березовий сік п’ють по 3 і більше склянок на день для «оздоровлення» крові при шкірних хворобах — лишаях, висипах на тілі, при фурункульозі, ангіні, анеміях після поранень, при ранах, які погано гояться, виразках, хворобах, що супроводяться високою температурою, при бронхітах, бронхоектазах, туберкульозі легень, ревматизмі, подагрі, артритах, цинзі. Діє як відхаркувальний засіб, сечогінно, усуває з організму шкідливі речовини, допомагає при серцевих набряках. Зовнішньо використовують при екземі (компреси) і в косметиці: при вуграх і пігментних плямах миють ним обличчя.
Перетерте на порошок березове вугілля застосовують при отруєнні отрутами і бактерійними токсинами, при здутті кишечника, колітах, підвищеній кислотності шлункового соку — по 1 чайній ложці порошку, тричі на день, запиваючи водою (або збовтане з водою). Зовнішньо використовують для гарячих ваин при лікуванні гострих і хронічних екзем, лишаїв, при потінні ніг, а також при ревматизмі — повну жменю листків варять 10 хвилин в 4 л води, відвар додають до ванн. Березовий дьоготь знищує коростяних кліщів у шкірі — натирають на ніч тіло протягом 3 днів (перед сном). На 4-й день приймають ванну і змінюють весь одяг і постільну білизну.
Спиртову настоянку застосовують для втирань і компресів при ревматизмі, болях у суглобах, при пролежнях, саднах, ранах, що погано гояться.
Розпарені свіжі листки використовують для компресів і припарок. В першому випадку накладають у глибоку діжку свіжого березового листя, накривають її і, коли воно зогріється від теплоти, яку виділяє, хворий заривається в нього на годину й більше (скільки витримає) по шию або по пояс («суха» ванна). В другому випадку обпареним окропом сушеним листям (також товченим сирим) обкладають болісні місця рук і ніг (водянка, ревматизм, подагра, параліч), натягують на них панчохи й забинтовують якомога тепліше («зігрівальні панчохи»).
В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем
