Буркун лікарський — Меlilotus оfficinalis (L.) Desr. (отруйний)

Родина бобові — Leguminosae

Як виглядає? Дворічна трав’яниста рослина 60—150 см заввишки. Стебло гіллясте, пряме, з трійчасто-перистими листочками на черешку. Листки зверху сизувато-зелені, зі­споду бліді, дрібнозубчасто-пилчасті. Квітки запашні (пах­нуть кумарином-сіном), жовті, дрібні, зібрані в довгасті ба­гатоквіткові колосовидні пазушні грона. Цвіте у травні — липні. Плід — одно-, двонасінний біб, який достигає у серп­ні — вересні.

Де росте? По всій території УРСР — при дорогах, на полях, на засмічених місцях, схилах, у прилісках, на паро­вих полях і перелогах, на межах, серед зернових культур і по конюшині.

Що збирають? Верхівки стебел з квітками, частіше самі квітки.

Коли застосовують? При кашлі, лихоманці; як молоко­гінний засіб у матерів, що годують груддю; при хворих яєчниках у молодих жінок (в суміші з травою золототисячника і квітками підбілу звичайного — порівну); при безсон­ні, мігрені, клімактерії, гіпертонії.

У вигляді чаю готують так. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку буркуну окремо або в суміші з іншими рослинами і настоюють 10 хвилин. Як болезаспокійливий засіб п’ють по 7з склянки 5—6 разів на день (при лікуванні захворювань яєчників — протягом кількох тижнів. Рекомен­дується цілковите утримання від статевого життя на період лікування). У великих дозах буркун спричинює нудоту, блювання, головні болі, параліч гладкої мускулатури. Вур- кун входить до складу наривного зеленого пластиру.

Зовнішньо використовують розпарені в окропі квітки буркуну, які прикладають як припарку на застуджені на­риви, фурункули, що повільно формуються; також застосо­вують при флюсі, запаленні середнього вуха, нагноєнні груд­ної залози у жінок, грудниці (маститі) тощо. Для цього 40 г трави буркуну, 30 г квіток ромашки і ЗО г листків алтеї заливають окропом, кладуть у торбинку і зігрівають у по­судині на плиті для припарки. Така припарка гоїть рани, знижує болі в опухлих від ревматизму суглобах.

При остеомієліті, для визрівання фурункулів застосову­ють зелений наривний пластир: 12 г жовтого воску стоплю­ють з 22 г каніфолі та 1 столовою ложкою тваринного лою, додають 1 чайну ложку спорошкованої трави буркуну лікар­ського, нагрівають на малому полум’ї 5 хвилин, часто помі­шуючи, проціджують у баночку і кладуть на хворі місця. Трава буркуну лікарського захищає речі від молі.

В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем