лікарські рослини

Суниці лісові — Fragaria vesca L.

Родина розові — Rosaceae

Як виглядають? Багаторічна трав’яниста рослина 5— ЗО см заввишки. Буре кореневище горизонтальне або скісне, з довгими, повзучими пагонами. Стебло пряме, волохате. Листки — трійчасті, прикореневі, з 3 сидячими, овально-ром­бічними великозубчастими листочками, темно-зелені, зверху майже голі, знизу сизувато-зелені, пухнасті. Суцвіття щит­ковидні, квітки двостатеві, сидять на довгих квітконіжках, пухнастих від притиснутих до стебла волосків, пелюстки кві­ток білі. Цвітуть суниці у травні — червні. Плоди — численні сухі зернятка на ягоді. Ягоди з приємним запахом і смаком, зеленувато-червоні або яскраво-червоні, містять у собі багато заліза, дозрівають у червні — липні.

Де ростуть? В лісах, серед чагарників, на узліссях, галя­винах, на сухих трав’янистих схилах, зрубах. У лісових ра­йонах і в північній та середній частинах Лісостепу ростуть звичайно, у напрямку на південь рідшають, в Криму ростуть у передгір’ях і в горах.

Спориш звичайний (птича гречка) — Polygonum aviculare L.

Родина гречкові — Polygonaceae

Як виглядає? Однорічна трав’яниста рослина з розпро­стертими галузистими стеблами. Стебла колінчасті, квітки дуже маленькі, непоказні, білуваті, інколи блідо-рожеві, розміщені по 1—5 в пазухах дрібних листків. Рослина ку­щиста, витривала проти витоптування. Цвіте з травня до кінця осені.

Де росте? Поширена по всій території УРСР — по под­вір’ях, на стежках, при дорогах, на вигонах, постійних сухих пасовиськах (толоках), на валах, на засмічених місцях, коло жител тощо.

Що й коли збирають? Всю рослину, під час цвітіння (ли­пень — серпень), поки стебла ще не встигли затвердіти. Сушать швидко.

Сосна лісова — Pinus silvestris L.

Родина соснові — Ріnасеае

Як виглядає? Хвойне вічнозелене дерево 20—40 м зав­вишки. Крона його округла. Кора світла, червоно-бура, злу­щується тонкими шарами. Листки розміщені (глиця — чати- на) по 2 на верхівках скорочених пагонів 5—7 см завдовжки, сизо-зелені, з помітними блакитно-білими смужками і зубча­тим краєм. Квітки двостатеві, однодомні. Чоловічі зібрані в одну колосовидну волоть, насінні ж — поодинокі, або по 2—З на загнутих до низу ніжках, овально-конічні шишки. Зрілі шишки — матові, суцільні, щитки лусок майже ромбічні з 4—6 гранями. Насіння чорне з крилом, яке втричі довше за нього. Цвіте у червні.

Де росте? На Поліссі, в північній та південній частині Лісостепу і північній частині Степу, на піщаних грунтах рік Тясьмина, Росі, Псла, Ворскли, Сіверського Дінця, Оскола, Айдару, Красної, Самари, переважно на піщаних і супіщаних грунтах. Найцінніша її різновидність — карликова (так зва­ний жереп — Ріпив тоМапа Ь.), росте в Карпатах (Чорного- ра, Горгани, Чивчинські гори).

Що й коли збирають? Пагони і смолу (живицю), протягом усього літа (бруньки і пагони найкраще збирати в лютому — березні). Особливо ціняться пагони карликової сосни (жере- пу) — криволісся.

Сон-трава лучна (проліска-сон) — Pulsatilla pratensis Mill. (отруйна)

Родина жовтецеві — Ranunculaceae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 25—30 см заввишки. Кореневище її темно-буре, вертикальне. В бе­резні — квітні з пазухи прикореневого листка виростає воло­хата стрілка з волохатим лапчасторозсіченим, сидячим при­квітком — накривалом, яке своїм диханням розтоплює над собою сніг. Мороз, заморожуючи талу воду, створює над рослиною льодову «оранжерейну» шибку, яка дає змогу рос­лині нагромадити досить тепла, потрібного для швидкого її розвитку. Листки рослини довгасті триперисторозсічені. Квіт­ка поникла, досить велика, одиночна, чашечка її пелюстко- подібна (шість часток чашечки замінюють пелюстки), бруд­но-фіолетового кольору, у вигляді дзвоника з відігнутими краями. Цвіте в квітні — травні, іноді також у серпні — ве­ресні.

Де росте? Поширена по всій території України, але пере­важно на вапнистих грунтах у соснових і мішаних лісах, на відкритих піщаних пагорбках, сухих схилах, по степах і по­лонинах, в Лісостепу і Степу (Донецька область, район Амвросіївський, Володарський, Олександрівський, Слов’ян­ський) .

Що й коли збирають? Цілу рослину, у травні — червні. Свіжа рослина отруйна, спричинює на шкірі опіки: во­дянисті, а то й криваві пухирці. Рослина без запаху, ви­сушена набуває гострого, їдкого запаху. Суху рослину ви­користовують через 3—5 місяців після збору. Різновиди її — сон-трава розкрита і сон-трава чорніюча — діють по­дібно.

Солодець голий (локриця, вербець) — Glycyrrhiza glabra L.

Родина бобові — Leguminosae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 50—100 см заввишки, що має могутню кореневу систему. Листки її чергові, складні непарноперисті, з 11—15 яйцеподібно-лан­цетними листочками, квітки метеликові, блідо-фіолетові, зібрані в густу пазушну волоть. Плоди — шкірясті, бурі боби. Цвіте у червні — серпні.

Де росте? В степовій зоні по солончаках, понад берегами степових рік, на приморських схилах, зрідка в Криму. Інко­ли утворює суцільні зарості.

Що й коли збирають? Корені пізно восени. Ці корені містять у собі глікозиди ліквіритин і гліциризин (нудно- солодкий на смак), глюкозу, цукрозу, крохмаль, гіркоти, віск, аспарагін, солі кальцію, калію, магнію та сліди леткої олії. Очистивши їх ретельно від кори, до жовтого шару, сушать у легкій печі.

Коли застосовують? Як відхаркувальний (особливо при бронхіальній астмі у дітей), дещо сечогінний, обволікальний, трохи проносний засіб при запорах, геморої, виразці шлунка. Є протиотрутою при отруєнні грибами. Поліпшує смак ліків (гліциризин у 150 разів солодший за цукор), діє кортизоно- подібно \ впливає сприятливо на обмін речовин і при хворобі Аддісона. При хрипоті смокчуть локричний корінь. При коклюші п’ють відвар кореня у молоці. При виразці шлунка беруть 1 столову ложку суміші кореня солодцю, кореня алтеї, кореня живокосту лікарського, трави чистотілу звичайного в співвідношенні 2:2 :2: 1 на 1 склянку води, варять 15 хвилин. Випивають 2—3 склянки на день.

Собача кропива серцева (сердечник волохатий) — Leonurus cardiaca L.

Родина губоцвіті — Labiatae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 50— 150 см заввишки, з прямим, гіллястим чотиригранним стеб­лом. Нижні листки округлі або яйцевидні, супротивні, че­решкові, майже до середини пальчасто-п’ятироздільні, сере­динні — довгасто-еліптичні або ланцетні, трироздільні або трилопатеві, всі вгорі великозарубчасто-пилчасті, пухнасті, гострі, зверху темно-зелені, зісподу світло-зелені. Квітки зібрані в густі кільця, сидять у пазухах приквіткових лист­ків, приквітки колючі. Віночки — верхня губа пурпурова, нижня посередині жовта, з пурпуровими цятками (бувають і білі віночки). Цвіте у червні — серпні.

Де росте? На засмічених місцях, по пустирях, на схилах, над урвищами, в занедбаних садах, під тинами, на цвинта­рях — в південно-західній частині УРСР.

Що й коли збирають? Всю рослину — під час цвітіння, від місця, де починаються листки або лише самі великі листки і квітучі верхівки.

Коли застосовують? При неврозах серця, в початковій стадії гіпертонічної хвороби, при кардіосклерозі, при підви­щеній нервовій збудності та легких формах базедової хво­роби.

Смерека європейська (ялина європейська) — Picea excelsa Link.

Родина соснові — Ріпасеае

Як виглядає? Хвойне вічнозелене дерево 20—50 м зав­вишки. Крона пірамідальна, низько опущена. Кора червона або сіра, злущується тонкими лусками. Листки (глиця) за­пашні, чотиригранні і гострокінцеві, яскраво- або темно-зе­лені, густо покривають гілки. Квітки — двостатеві, однодом­ні; чоловічі — колоски циліндрично-довгасті, при основі огорнуті світло-зеленими лусочками, насінні ж шишки вися­чі, довгасто-циліндричні, спочатку червоні, потім зелені, на- кінець бурі, лускаті, 10—16 см завдовшки і 3—4 см завширш­ки. Насіння темно-буре з крилом, яке втричі довше за нього. Цвіте у травні.

Де росте? В Карпатах, рідше — в Прикарпатті; утворює великі лісові масиви, острівні місцевиростання — в Розточчі, Західному і Волинському Лісостепу, Західному Поліссі, дуже рідко — на Житомирському і Чернігівському Поліссі. Як де­коративна рослина росте в парках, у снігозахисних огорожах. Широко культивується по всій території УРСР.

Що й коли збирають? Зелені пагони і молоді шишки, на­весні.