Сосна лісова — Pinus silvestris L.
Родина соснові — Ріnасеае
Як виглядає? Хвойне вічнозелене дерево 20—40 м заввишки. Крона його округла. Кора світла, червоно-бура, злущується тонкими шарами. Листки розміщені (глиця — чати- на) по 2 на верхівках скорочених пагонів 5—7 см завдовжки, сизо-зелені, з помітними блакитно-білими смужками і зубчатим краєм. Квітки двостатеві, однодомні. Чоловічі зібрані в одну колосовидну волоть, насінні ж — поодинокі, або по 2—З на загнутих до низу ніжках, овально-конічні шишки. Зрілі шишки — матові, суцільні, щитки лусок майже ромбічні з 4—6 гранями. Насіння чорне з крилом, яке втричі довше за нього. Цвіте у червні.
Де росте? На Поліссі, в північній та південній частині Лісостепу і північній частині Степу, на піщаних грунтах рік Тясьмина, Росі, Псла, Ворскли, Сіверського Дінця, Оскола, Айдару, Красної, Самари, переважно на піщаних і супіщаних грунтах. Найцінніша її різновидність — карликова (так званий жереп — Ріпив тоМапа Ь.), росте в Карпатах (Чорного- ра, Горгани, Чивчинські гори).
Що й коли збирають? Пагони і смолу (живицю), протягом усього літа (бруньки і пагони найкраще збирати в лютому — березні). Особливо ціняться пагони карликової сосни (жере- пу) — криволісся.
Коли застосовують? При цинзі як вітамінний напій: із свіжих зібраних гілок сосни обдирають глицю, промивають її холодною водою і ріжуть на січку. 4 склянки такої січки заливають 2,25 склянки холодної води, туди додають 2 чайні ложки розбавленої соляної кислоти і ставлять у темне місце на 2—3 дні; потім відціджують і п’ють по 1 склянці на день.
Через те, іцо в бруньках є летка олія, вітаміни В2, К і каротин, фітонциди тощо, відвар, напар і настій соснових бруньок вживають як відхаркувальний, протигнильний, дезинфікуючий і сечогінний засіб (діє скипидар, в якому є терпени — пінен, лімонен, борнеол, борнілацетат та інші, гірка речовина пініпікрін).
Застосовують у вигляді відвару. В 1 л води варять 5— 7 хвилин ЗО г бруньок і відвар випивають протягом дня за З рази: при захворюваннях верхніх дихальних шляхів, хронічному бронхіті, при каменях і піску в нирках і сечовому міхурі, подагрі.
У вигляді чаю готують так. 1 столову ложку суміші (порівну) соснових бруньок, квіток алтеї і квіток дивини кип’ятять хвилину в 2 склянках води, настоюють 10 хвилин, відціджують і п’ють по півсклянки через кожні 3 години.
Настій шишок п’ють при надмірних менструаціях. Засобом для досягнення довголіття вважають пилок, висипаний з зібраних під час цвітіння і висушених на сонці жовтих чоловічих колосків сосни. Вживають пилок по 2 г (пів чайної ложки) 2—3 рази на день, до їди. Пилок цей, зварений з молоком, з додатком меду й масла вживають також при туберкульозі легень.
Водний відвар пагонів жерепу (гірської сосни) вживають для інгаляцій при захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Для цього ковтають також по 5—6 зерен смоли (живиці), двічі на день.
При рахіті, грижі, подагрі, потінні ніг і для лікування нервової -збудності беруть на 5 л води 3 повні пригорщі пагонів чи самої глиці і варять їх 3 години. Відвар додають до повної ванни. Ванни повторюють тричі на тиждень (див. Смерека європейська). Дьоготь, отриманий внаслідок сухої перегонки стовбурів і гілок сосни (або смереки) вживають для лікування екземи, лускатого лишая, корости — має дезинфікуючу, протимікробну і місцеву подразну дію (див. Береза біла).
В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем
