Собача кропива серцева (сердечник волохатий) — Leonurus cardiaca L.

Родина губоцвіті — Labiatae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 50— 150 см заввишки, з прямим, гіллястим чотиригранним стеб­лом. Нижні листки округлі або яйцевидні, супротивні, че­решкові, майже до середини пальчасто-п’ятироздільні, сере­динні — довгасто-еліптичні або ланцетні, трироздільні або трилопатеві, всі вгорі великозарубчасто-пилчасті, пухнасті, гострі, зверху темно-зелені, зісподу світло-зелені. Квітки зібрані в густі кільця, сидять у пазухах приквіткових лист­ків, приквітки колючі. Віночки — верхня губа пурпурова, нижня посередині жовта, з пурпуровими цятками (бувають і білі віночки). Цвіте у червні — серпні.

Де росте? На засмічених місцях, по пустирях, на схилах, над урвищами, в занедбаних садах, під тинами, на цвинта­рях — в південно-західній частині УРСР.

Що й коли збирають? Всю рослину — під час цвітіння, від місця, де починаються листки або лише самі великі листки і квітучі верхівки.

Коли застосовують? При неврозах серця, в початковій стадії гіпертонічної хвороби, при кардіосклерозі, при підви­щеній нервовій збудності та легких формах базедової хво­роби.

Собача кропива заспокоює центральну нервову систему краще, ніж валеріана і броміди, уповільнює ритм серця і збільшує силу серцевих скорочень та понижує кров’яний тиск, регулює менструальний цикл, діє дещо сечогінно.

Корисно діє також при шлунково-кишкових захворюван­нях, при хронічних запаленнях товстої кишки, при шлун­кових спазмах (дія алкалоїдів, гіркоти леонурину, дубиль­них речовин, яблучної, виннокам’яної, фосфорної кислот, леткої олії і сапонінів).

Вживають у вигляді чаю. На 1 склянку окропу дають 1 столову ложку (з верхом) подрібненої рослини і настоюють 10 хвилин. П’ють двічі на день по півсклянки — вранці (на­тщесерце) і перед сном. При підвищеній збудності, дратли­вості готують чай з суміші трави собачої кропиви, маренки запашної, листків ожини, трави сухоцвіту болотяного і чеб­рецю в співвідношенні 2 : 2 : 2 :1,5 :1. Цей чай п’ють також при істерії, грудній жабі, базедовій хворобі. На зиму при­готовляють спиртову настоянку сирого соку, витиснутого

з собачої кропиви, у співвідношенні 2 : 3 спирту. При потребі вживають 30—40 крапель на 2 столові ложки води, за пів­години до їди.

Нервовим матерям, які годують груддю, рекомендують щоденно напарювати 1 столову ложку суміші (порівну) трави собачої кропиви серцевої, кореня валеріани, насіння кмину і насіння фенхелю у 1,5 склянки окропу і, настоявши півго­дини, підсолоджений цукром напар випивати повільно, ковт­ками. При неврозі серця беруть 1 столову ложку суміші тра­ви собачої кропиви серцевої, трави меліси, трави звіробою і кореня валеріани в співвідношенні 3 : 4 : 2 : 1 на 1 склянку окропу, настоюють 20 хвилин і п’ють по 1 склянці двічі на день.

При ендокардиті, міокардиті, перикардиті, недостатності мітрального клапана, мітральному стенозі, недостатності аортального клапана, стенозі аорти 2 повні чайні ложки су­міші (порівну) трави собачої кропиви серцевої, трави золо­тушника звичайного, кори калини і кореня валеріани варять протягом 20 хвилин в 1 склянці води і відвар випивають ковтками протягом дня. Цю суміш рекомендують також при міокардиті з явищами серцевої недостатності І—II ступенів. Деякі лікарі рекомендують собачу кропиву серцеву при епі­лепсії, синдромі Меньєра (запаморочення, головний біль, блювання), склерозі мозкових судин. Відвар кореня собачої кропиви серцевої вживають при маткових кровотечах.

В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем