Цикорій дикий (петрові батоги) — Cichorium intybus L.

Родина складноцвіті — Compositae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 30—150 см заввишки, із стовщеним веретеновидним кореневищем і з га­лузистим стеблом з розчепіреними гілками. Прикореневі листки виїмчасто-перистороздільні; стеблові листки ланцетні, гострозубчасті, стеблообгортні, чергові верхівкові — цілокраї. Кошики сидячі, одиночні або по 2—3. Квітки блакитні, рідко білі, ще рідше — рожеві. Цвіте у червні — вересні.

Де росте? По краях доріг, коло канав, на межах, по схи­лах — по всій території УРСР.

Що й коли збирають? Листки й квітки — під час цвітін­ня, корені — восени або навесні.

Коли застосовують? Свіжі листки використовують для са­лату при хронічних холециститах, з коренів готують каву — діють жовчогінно, сприяють травленню.

Вживають у вигляді чаю: при запаленні легень, при хво­робах шлунково-кишкового тракту, при поганому травленні (підвищує апетит), а головне при цирозах печінки, жовтяни­ці; також при опуху селезінки, при запорах, іпохондрії, істе­рії, при ломоті, болі зубів. На 1 склянку води дають 1 чайну ложку кореня і листків і кип’ятять 10 хвилин. П’ють 2 склян­ки на день, ковтками. Водний настій квіток заспокоює цент­ральну нервову систему і посилює серцеву дію (сечогінно діє при водянці серцевого походження). Широко використо­вується при гастритах з підвищеною секрецією слизу, енте­роколітах і колітах (відвар 20 а кореня або трави цикорію в 1 склянці води, п’ють ложками тричі на день — як апетит­ний засіб і по 70—100 мл тричі на день — як проносне), а та­кож при хворобах нирок, цинзі, знесиленні, недокрів’ї (сві­жий сік вживають по 1 столовій ложці в склянці молока, тричі на день, протягом 4—6 тижнів), при кровохарканні, подагрі, спазмофілії і захворюваннях суглобів; корінь цико­рію з цукром — при глисній інвазії. Вживають також як кровооздоровний засіб при вуграх, фурункулах, висипах на тілі (протимікробна дія). Поліпшує обмін речовин (діють гір­кота цихоріїн, інулін, холін, лактуцин, пектин, гума); допо­магає хворим на цукровий діабет, які страждають від сечо­виснаження.

При хронічних хворобах печінки 3 столові ложки суміші трави цикорію, трави звіробою, трави споришу, квіток цми­ну піскового, квіток ромашки лікарської, квіток нагідок і ко­ри крушини ламкої в співвідношенні 3:4:2:4:1:4:3 на­стоюють протягом 12 годин в 3 склянках води, потім кип’я­тять 5 хвилин, ще раз настоюють півгодини, відціджують і п’ють по півсклянки 4 рази на день через годину після їди.

Використовують його при лікуванні екзем, щоб зняти струп і очистити вражене тіло, тому що відвар цикорію діє протимікробно і виявляє в’яжучу дію. У відвар цикорію, поки він гарячий, кладуть траву хвоща і пелюстки троянди, коли прохолоне, проціджують і зливають у пляшку. Примочки кладуть доти, поки на поверхні не залишиться від струпа чисте червоне місце (без епідермісу) і без явищ запалення. При опухах залоз, болях у животі внаслідок запальних про­цесів у шлунку, кишках кладуть компреси з відвару або сві­жого листя; при перевтомі натирають болісні місця спирто­вою настоянкою.

В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем