Морква посівна

Морква посівна — Daucus sativus (Hoffm.) Roehl.

Дворіч­на трав’яниста рослина з родини зонтичних (Umbelliferae).

Важлива культурно-овочева рослина. В коренях містяться: провітамін А (каротин), вітаміни В1 В2, фолієва кислота, вітаміни С, К, РР. Багато в них мінеральних солей кальцію, фосфору, заліза, міді і йоду, азотистих речовин, флавоноїдів, ряд ензимів, летка олія. Корені моркви — засіб вітамінний, молокогінний, злегка проносний, сечогінний, що розчиняє камені, поліпшує травлення і статеву функцію, глистогінний (особливо проти гостриків). Варену і сиру терту моркву, сік вживають при хворобах нирок, печінки, дихальних шляхів, при задишці, кашлі, туберкульозі, запорах, геморої, як бо­лезаспокійливий, антисептичний, протизапальний засіб.

Компреси з тертої сирої моркви гоять рани, рпіки, золотуш­ні й цинготні виразки; також допомагають при панариції. Витиснений сирий сік (по 100—200 мл) натщесерце дають ді­тям як легкий проносний, протизолотушний і протиглисний засіб. По 1 столовій ложці тричі на день вживають протягом кількох місяців при ниркових і печінкових каменях. Екстракт насіння моркви посівної вживають при стенокар­дії, насіння дикої моркви (Daucus carota L.) — при нестрав­ності, як вітрогінний, глистогінний та проносний засіб (по 1 а на день); при нирковокам’яній хворобі п’ють настій 1 столової ложки її насіння на 1 склянці окропу (напарюють цілу ніч, а вранці підігрівають і п’ють гарячим), 3 склянки на день. Дієту при тому зберігають таку саму, як при нефритах.

 

В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем