За свою історію людство винайшло масу пристосувань і приладів, які людина використовує в повсякденному житті. До них відноситься і барометр - прилад для вимірювання атмосферного тиску. Його використовують як в метеорології, так і в побуті. Звісна річ що барометр належить до тих приладів, якими ще треба вміти користуватися і розуміти результати його вимірювання.

 

Ще Галілео Галілей постійно шукав способи прогнозування погоди, однак його спроби не увінчалися успіхом. Тільки в 1643 році його послідовники та учні Еванджеліста Торрічеллі і Вінченцо Вівіані змогли втілити в життя ідею великого вченого. Торрічеллі став першим, хто зумів довести існування атмосферного тиску. Він разом зі своїм помічником Вівіані, використовував для дослідження запаяну з одного кінця трубку, наповнивши її ртуттю. Трубку занурювали посудину, де також перебувала ртуть. Сама ртуть піднімалася в трубці на певну висоту, при цьому над нею утворювалося порожній простір. При збільшенні атмосферного тиску речовина в трубці піднімалася вгору, а при зниженні опускалася. Сконструйований Торрічеллі прилад став першим ртутним барометром. Саме слово «барометр» з давньогрецької мови перекладається як «Барос» - тяжкість і «Метрос» - міряти. Однак в усіх ртутних барометрів був один суттєвий недолік - його конструкція практично не дозволяла використовувати барометр в побутових цілях, так як існував великий ризик витікання ртуті, що вкрай шкідливо для здоров'я людини. У 1657 році прусський вчений Отто фон Геріке розробив свій власний прилад для вимірювання атмосферного тиску. Винайдений ним барометр виглядав як мідна трубка, яку поміщали в посудину з водою. Скляний кінець трубки нагорі був з'єднаний за допомогою крана з повітряним насосом. Повітряна суміш аідкачувалась, після чого перекривався кран, і відключався повітряний насос. Вчений зауважив залежність рівня води в трубці від стану погоди. Через 3 роки Геріке, за допомогою свого водяного барометра зміг спрогнозувати жахливу бурю, що трапилася через дві години в місті Магдебург.

У 1670 році британський вчений Роберт Гук сконструював шкалу барометра. Низький тиск на шкалі віщував швидкий початок грози або бурі, а високий - гарну сонячну погоду. В 17 столітті німецький фізик Вільгельм Лейбніц висунув ідею створення так званого "анероїдного" барометра, який має назву "анероїда" (в перекладі із грецької - "безводний").

 

Уже в кінці 17 століття барометри стали широко використовувати для складання прогнозів погоди і в мореплавстві, де їх завданням стало визначення наближення циклону. В середині 18 століття барометри стали використовувати в якості прикраси інтер'єру. У 19 столітті винахід анероїдних барометрів практично зупинив виробництво не тільки ртутних, але і будь-яких інших барометрів, де використовувалася рідина.