Поверхневий осадочний шар дна Світового океану складається з твердих часток різного складу і походження. Тільки на крутих схилах, в районах сильних придонних течій, корінні гірські породи оголені. Осадочні відкладення в залежності від походження часток, що їх складають, поділяються на такі види: теригенні, біогенні, хемогенні, вулканогенні і космогенні. Теригенні відкладення складаються з продуктів руйнування берегів морськими хвилями і течіями, а також з матеріалу, принесеного річками. До цих відкладень відносяться брили, валуни, галька, гравій, пісок, мул материкового походження. Біогенні відкладення утворюються з уцілілих від розчинення і розкладання скелетних і покривних залишків, оболонок і черепашок організмів. До біогенних відкладень відносяться: стулки черепашок, черепашковий пісок, коралові вапняки, кораловий гравій, пісок, мул, корали. Хемогенні відкладення утворюються внаслідок хімічних процесів, що відбуваються на морському дні і в товщі морської води. До складу цих відкладень входять: оксиди заліза і марганцю у вигляді залізомарганцевих конкрецій, карбонати — кальцит, арагоніт, доломіт; деякі самоосадні солі — мірабіліт, глауберит, астраханіт, кухонна сіль, фосфорити і барит. Вулканогенні відкладення потрапляють в океан при викидах уламків глибинних порід і мінеральних зерен під час вулканічних підводних вивержень. Космогенні відкладення — це метеоритний пил, що потрапляє на Землю з Космосу. Всі вказані великі форми рельєфу підводного світу створені силами внутрішнього розвитку Землі: тектонічними рухами і вулканізмом. Вони змінюються під впливом водної товщі океану і виникаючих у ній процесів.
Морські хвилі відрізують від берегів навіть тверді скелі, засипають піском і мулом западини і долини. Проте основна частина осадів, яка утворюється при руйнуванні берегів і виноситься у море річками, не утримується поблизу берега і відкладається за межами материкової мілини. Особливо багато осадів скидається у вигляді стрімких каламутних потоків через підводні каньйони материкового схилу. На материковому схилі осади також не затримуються — вони сповзають у вигляді зсувів або виносяться течіями у відкритий океан. Там вони осідають у величезних товщах поблизу підніжжя материкового схилу, а частково виносяться течіями в центральні частини океану.
За межами берегів і мілин, там, де хвилі вже перестають впливати на дно, осади нагромаджуються дуже повільно і нерівномірно: за тисячу років від 0,3—0,4 мм до десятків сантиметрів. Тому в одних районах складний тектонічний і вулканічний рельєф зберігається довго, а в інших — швидко вирівнюється.
