світовий океан

15 проток, які названі на честь відомих мандрівників та географів

15 проток названих на честь мандрівників15 проток, які названі на честь відомих мандрівників та географів 

На карті світу знаходиться чимало об'єктів, які отримали свої назви на честь конкретних особистостей. Серед таких об'єктів є моря, затоки, гори, озера, річки, а також протоки. Ми вирішили здійснити невеличке знайомство саме із протоками, які отримали свої назви на честь мандрівників, географів, або ж маценатів, які сприяли географічним дослідженням, і за свої старання потрапили на географічну карту світу. Вашій увазі 15 проток, які названі на честь саме таких особистостей.

1. Протока Нерса

Це протока в Північному Льодовитому океані, що розділяє північний захід Гренландії від острова Елсмір, і з'єднує море Баффіна з морем Лінкольна. Має довжину 554 кілометри, а максимальну ширину - 18 кілометрів. Свою назву протока отримла на честь британського морського офіцера і полярного дослідника Джорджа Нерса, який в 1870-х роках досліджував цей район. У 1964 році датським і канадським урядом було остаточно врегульовано найменування протоки.

2. Берінгова протока

Ця протока протікає, сполучаючи між собою Північний Льодовитий і Тихий океани, і яка розділяє Азію (крайня східна континентальна точка - мис Дежньова на російській Чукотці) і Північну Америку (найзахідніша континентальна точка - мис Принца Уельського на американській Алясці). Була відкрита . . . . .


Ресурси світового океану

Харчові ресурси Світового океану. В океанах щорічно виловлюються десятки мільйонів тонн риби, молюсків і ракоподібних. У деяких райо­нах океанів добування із застосуванням сучасних плавучих рибозаводів ведеться дуже інтенсивно. Майже повністю винищені деякі види китів. Інтенсивний лов може завдати великої шкоди таким цінним промисло­вим видам риби, як тунець, оселедець, тріска, морський окунь, сарди­на. Для розведення риби можна було б виділити великі ділянки шельфу. При цьому можна удобрювати морське дно, щоб забезпечити ріст морсь­ких рослин, якими живиться риба.


Донні відкладення світового океану

Поверхневий осадочний шар дна Світового океану складається з твер­дих часток різного складу і походження. Тільки на крутих схилах, в ра­йонах сильних придонних течій, корінні гірські породи оголені. Осадоч­ні відкладення в залежності від походження часток, що їх складають, поділяються на такі види: теригенні, біогенні, хемогенні, вулканогенні і космогенні. Теригенні відкладення складаються з продуктів руйнування берегів морськими хвилями і течіями, а також з матеріалу, принесеного річками. До цих відкладень відносяться брили, валуни, галька, гравій, пісок, мул материкового походження. Біогенні відкладення утворюють­ся з уцілілих від розчинення і розкладання скелетних і покривних залиш­ків, оболонок і черепашок організмів. До біогенних відкладень відно­сяться: стулки черепашок, черепашковий пісок, коралові вапняки, ко­раловий гравій, пісок, мул, корали. Хемогенні відкладення утворюються внаслідок хімічних процесів, що відбуваються на морському дні і в товщі морської води. До складу цих відкладень . . . . .


Дослідження океанів

Перша спроба наукового дослідження Світового океану і його дна була зроблена британською експедицією на кораблі «Челленджер» (1872— 1876). Це плавання заклало основи сучасної океанології. Метод ехолотування, розроблений у роки Першої світової війни, дозволив скласти нові карти шельфу і материкового схилу. Спеціальні океанологічні наукові установи, що з'явилися в 20—30-і pp. XX ст., поширили свою діяльність на глибоководні частини океану. Однак справжній прогрес у дослідженнях почався лише після закінчення Другої світової війни (1939—1945), коли у вивченні океану взяли участь військово-морські сили різних країн. У той же час з'явилося багато океанографічних станцій.