світові природні ресурси

Міжнародні банки і фонди

Міжнародні банки і фонди включають різні інститути, діючі в бага­тьох країнах світу; їх метою є надання допомоги країнам-членам у фінансуванні економічного розвитку і сприяння стабільності платіж­ного балансу. Міжнародні банки надають кредити на промислові, сіль­ськогосподарські і інфраструктури проекти і при необхідності нада­ють технічну допомогу в багатьох сферах економічного і суспільного життя. Ці банки відіграють особливо важливу роль у розвитку бага­тьох країн Азії, Африки і Латинської Америки. Провідним є Міжна­родний банк реконструкції і розвитку (МБРР), зазвичай званий Сві­товим банком.

До його групи входять: Міжнародна асоціація розвитку (МАР), яка надає пільгові позики країнам, що розвиваються, і Між­народна фінансова корпорація (МФК), що діє на міжнародному рин­ку інвестицій. Європейський інвестиційний банк, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку і Міжамериканський банк розвитку обслуговують відповідні регіони. Особливе місце серед між­народних банків належить Банку міжнародних розрахунків (БМР), утвореному в 1930 р. за участю кількох центральних банків європей­ських країн. Міжнародні фонди надають фінансову допомогу країнам-членам, що відчувають дефіцит платіжного балансу.

Ресурси світового океану

Харчові ресурси Світового океану. В океанах щорічно виловлюються десятки мільйонів тонн риби, молюсків і ракоподібних. У деяких райо­нах океанів добування із застосуванням сучасних плавучих рибозаводів ведеться дуже інтенсивно. Майже повністю винищені деякі види китів. Інтенсивний лов може завдати великої шкоди таким цінним промисло­вим видам риби, як тунець, оселедець, тріска, морський окунь, сарди­на. Для розведення риби можна було б виділити великі ділянки шельфу. При цьому можна удобрювати морське дно, щоб забезпечити ріст морсь­ких рослин, якими живиться риба.

Використання води

Споживання води. Водоспоживання швидко зростає, однак не тільки через збільшення чисельності населення, але і внаслідок урбанізації, ін­дустріалізації і особливо розвитку сільськогосподарського виробництва, зокрема зрошуваного землеробства. У 2000 р. добове світове споживання води досягло 26 540 млрд л, або 4280 л на людину. 72 % від цього об'єму витрачається на зрошування, а 17,5 % — на промислові потреби. Близь­ко 69 % іригаційних вод втрачено безповоротно.

Повторне використання води. Використана вода не завжди втрача­ється повністю, частина її або навіть вся вона може бути повернена в кругообіг і знову використана. Наприклад, вода з ванни або душу по каналізаційних трубах потрапляє в міські очисні споруди, де проходить обробку і потім використовується повторно. Як правило, понад 70 % мі­ських стоків повертається в річки або підземні водоносні горизонти. На жаль, у багатьох великих приморських містах муніципальні і промисло­ві стічні води просто скидаються в океан і не утилізуються. Хоча такий спосіб не потребує витрат на їхнє очищення і повернення в обіг, відбува­ється втрата потенційно придатної до вживання води і забруднення мор­ських акваторій. При зрошуваному землеробстві посіви багато потребують води, висмоктуючи її корінням. У процесі транспірації таким чином, безповоротно втрачається до 99 % води. Однак при зрошуванні фермери зазвичай витрачають більше води, ніж необхідно для посівів. Частина її стікає до периферії поля і повертається в зрошувальну мережу, а інша — просочується в грунт, поповнюючи запаси ґрунтових вод, які можна від­качувати за допомогою насосів.

Природокористування

Природокористування —  сфера суспільно-виробничої діяльності, направленої на задоволення потреб людства за допомогою природних ресурсів. Виділяють раціональне і нераціональне природокористування. Нераціональне природокористування — це система природокористуван­ня, при якій у великих кількостях і не повністю використовуються лег­кодоступні природні ресурси, що призводить до швидкого виснаження ресурсів. У цьому випадку виробляється велика кількість відходів і силь­но забруднюється навколишнє середовище.

Нераціональне природоко­ристування характерне для господарства, що розвивається шляхом но­вого будівництва, освоєння нових земель, використання природних ре­сурсів, збільшення числа працюючих. Таке господарство приносить спо­чатку непогані результати при порівняно низькому науково-технічному рівні виробництва, але швидко призводить до зменшення природних і трудових ресурсів.

Вітроенергетика

Дослідження, проведені Національною науковою організацією США і НАСА, засвідчили, що в США значні кількості вітроенергії можна отри­мувати в районі Великих озер, на Східному узбережжі і особливо на ланцюжку Алеутських о-вів. Максимальна розрахункова потужність ві­трових електростанцій у цих областях може забезпечити 12 % потреб США в електроенергії. Найбільші вітроелектростанції США розташова­ні біля Голдендейла в штаті Вашингтон, де кожний з трьох генераторів (встановлених на вежах висотою 60 м, з діаметром вітрового колеса 90 м) дає 2,5 МВт електроенергії. Проектуються системи на 4,0 МВт.

Цей вид джерела енергії є непрямою формою сонячної енергії, і тому належить до відновлюваних джерел енергії. Використання енергії вітру є одним із найдавніших відомих способів використання енергії із навколишнього середовища,і було відоме ще в давні часи.

Сторінки