світові природні ресурси

У сонячної енергії є дві основні переваги. По-перше, її багато і вона відноситься до енергоресурсів, що відновлюються: тривалість існування Сонця оцінюється приблизно в 5 млрд років. По-друге, її використання не спричиняє небажаних екологічних наслідків. Однак використанню сонячної енергії заважають деякі труднощі. Хоча кількість цієї енергії величезна, вона безконтрольно розсіюється.

Щоб отримувати велику кількость енергії, потрібні колекторні поверхні великої площі. Крім того, виникає проблема нестабільності енергопостачання: сонце не завжди світить. Навіть у пустелях, де переважає безхмарна погода, день зміню­ється на ніч. Отже, необхідні накопичувачі сонячної енергії.

Існують три основних види викопних енергоносіїв: вугілля, нафта і природний газ.

Запаси нафти і природного газу. Важко точно розрахувати, на скільки років ще вистачить запасів нафти. Якщо існуючі тенденції збережуться, то річне споживання нафти у світі до 2018 р. досягне 3 млрд т. Навіть якщо промислові запаси істотно зростуть, геологи вважають, щодо 2030 р. буде вичерпано 80 % розвіданих світових запасів нафти.

Запаси вугілля. Три чверті світових його запасів, що складають за оцінкою 10 трлн т, припадають на країни колишнього СРСР, США і КНР.

Протягом тисячоліть основними видами енергії, що використовують­ся людиною, були хімічна енергія деревини, потенційна енергія води на дамбах, кінетична енергія вітру і промениста енергія сонячного світла. Але в XIX ст. головними джерелами енергії стали викопні палива: кам'я­не вугілля, нафта і природний газ.

У зв'язку зі швидким зростанням спо­живання енергії виникли численні проблеми і постало питання про май­бутні джерела енергії. Досягнуті певні успіхи у сфері енергозбереження. Останнім часом ведуться пошуки більш чистих видів енергії, таких, як сонячна, геотермальна, енергія вітру і енергія термоядерного синтезу.

Алмази. Найвідоміші з коштовних каменів — алмази завдяки їх дуже високій твердості також відіграють важливу роль у промисловості. Техні­чні алмази використовуються головним чином як абразивні матеріали для шліфування і поліровки, а також для буріння твердих порід. З приро­дних алмазів лише невелика частина (за масою) ювелірна, інші — техні­чні кристали неювелірної якості (борт і карбонадо). Борт і карбонадо (чо­рні алмази) — це щільні скритокристалічні або зернисті агрегати. Техні­чні алмази отримують також штучно. У США виробляються тільки син­тетичні алмази. Природні алмази виявлені в Арканзасі і Колорадо, однак їх видобуток економічно недоцільний. Алмази зустрічаються переважно в трубчастих тілах — трубках вибуху (діатремах), складених вулканіч­ною породою — кімберлітом. Однак значна частина алмазі в добувається з алювіальних розсипних родовищ, що утворилися внаслідок розмиву кімберлітових трубок. Бл. 90 % світового видобутку природних технічних алмазів у 1993 р. припадало на частку п'яти країн: Австралії (44,3 %), Конго (ДРК, 16,2 %), Ботсвани (12,2 %), Росії (9,3 %) і ПАР (7,2 %). Світовий видобуток алмазів у 1993 р. становив 107,9 млн каратів (одини­ця маси коштовних каменів карат дорівнює 200 мг); у тому числі техніч­них алмазів було видобуто 91,2 млн каратів (84,5%), ювелірних — 16,7 млн каратів (15,5 %). В Австралії і Конго (ДРК) частка ювелірних алмазів становить всього 4 5 %, в Росії — бл. 20 %, у Ботсвані — 24—25 %, ПАР — понад 35 %, в Анголі і Центральноафриканській Республіці — 50—60 %, у Намібії — 100 %. У Росії алмази добувають в основному в Якутії (Саха), у розсипах зустрічаються алмази на Уралі. Великі родовища алмазів від­криті в Архангельській області.

. . . . .

Головні мінеральні добрива — нітрати (селітри), калійні солі і фосфати.

Нітрати. Сполуки азоту застосовуються також у виробництві вибу­хових речовин. Аж до закінчення Першої світової війни і в перші після­воєнні роки монополія на ринку нітратів належала Чилі. У цій країні у внутрішніх аридних долинах Берегових хребтів Анд зосереджені величе­зні запаси «каліче» — чилійської селітри (природного нітрату натрію). Пізніше широко розгорнулося виробництво штучних нітратів з викорис­танням атмосферного азоту. США, де розроблена технологія отримання безводного аміаку, що містить 82,2 % азоту, займають перше місце у світі з його виробництва (60 % продукції припадає на частку Луїзіани, Оклахоми і Техасу). Можливості отримання азоту з атмосфери необмежені, а необхідний водень отримують в основному з природного газу і методом газифікації твердого і рідкого палива.

Калійні солі. Головні мінерали калійних солей — сильвін (хлорид ка­лію) і карналіт (хлорид калію і магнію). Сильвін зазвичай присутній спі­льно з кам'яною сіллю — галітом у складі сильвініту, гірської породи, створюючої поклади калійних солей. Виробництво калійних солей до Першої світової війни було монополією Німеччини, де їхній видобуток в районі Штасфурта почався у 1861 р. Аналогічні родовища були відкриті і освоєні в соленосних басейнах . . . . .

Уран. Переробка 1 кг урану дозволяє виробити стільки ж енергії, скільки дає спалення 15 т вугілля. Уранові руди служать сировиною для отримання інших радіоактивних елементів, таких як радій і полоній, і різних ізотопів, у тому числі легких ізотопів урану. Головні мінерали ура­нових руд — уранова смолка ураніт (настуран) і карнотит. Велика части­на запасів урану США зосереджена в грубо- і тонкозернистих карнотитових пісковиках з настураном, розробка яких ведеться в штатах Арізона, Колорадо, Нью-Мексико, Техас, Юта, Вашингтон і Вайомінг. У Юті є велике родовище уранової смолки (Мерісвейл). У США в 1995 р. зага­льний обсяг видобутку урану становив 2360 т (в 1980 р. — 20 тис. т). Майже 22 % електроенергії в США виробляється атомними електроста­нціями, на яких діють 110 ядерних реакторів, що набагато вище відпові­дних показників в інших країнах. Наприклад, в СРСР у 1987 р. було 56 діючих реакторів і 28 на стадії проектування. Провідне місце у світі по рівню споживання атомної енергії займає Франція, де АЕС виробляють бл. 76 % електроенергії (1995). Найбільшими запасами урану (1995) во­лодіють Австралія (бл. 466 тис. т, понад 20 % світових запасів), Казахстан (18 %), Канада (12 %), Узбекистан (7,5 %), Бразилія і Нігер (по 7 %), ПАР (6,5 %), США (5 %), Намібія (3 %), Україна (3 %), Індія (бл. 2 %). Велике родовище ураніту Шинколобве знаходиться в Демократичній Республіці Конго. Значні запаси мають також Китай (провінції Гуандун і Цзянси), Німеччина і Чехія. Після недавнього відкриття багатих уранових родо­вищ у Канаді ця країна по запасах ураніту зайняла перше місце у світі. У Росії промислові запаси урану зосереджені в основному у межах Стрельцовської кальдери в Східному Забайкаллі. Нещодавно розвідане велике родовище в Бурятії.

Золото. Загальний обсяг видобутку золота у світі становить 2200 т (1995). Перше місце у світі з видобутку золота займає ПАР (522 т), дру­ге — США (329 т, 1995). Найстаріший і найглибший золотий рудник у США — Хоумстейк у горах Блек-Хіллс (Південна Дакота); видобуток золота там ведеться понад сто років. Основні райони видобутку зосере­джені в Неваді, Каліфорнії, Монтані і Південній Кароліні. Сучасні мето­ди екстракції роблять рентабельним видобуток золота навіть з бідних родовищ. Так, деякі золоті рудники Невади дають прибуток при вмісті золота у руді не більше за 0,9 г/т. На протязі всієї історії США золото добувалося на 420 рудниках корінних родовищ на заході країни, на 12 копальнях з великих розсипних родовищ (майже усі знаходяться на Аля­сці) і з дрібних розсипів на Алясці і в західних штатах. Оскільки золото практично не піддається корозії і високо ціниться, воно зберігається ві­чно. До цього часу у вигляді злитків, монет, ювелірних виробів і предме­тів мистецтва дійшло майже 90 % золота, добутого за історичний період. Внаслідок щорічного світового видобутку цього металу його сумарна кі­лькість збільшується майже на 2 %.