Евкаліпт кулястий — Eucalyptus globulus Labill.
Високе, до 150 м заввишки дерево з родини миртових (Myrtaсеае). Листки ланцетовидні, синювато-зелені, покриті товстим восковим шаром і тому виглядають сріблясто-білими. Вони багаті на летку олію, до складу якої входить пінеол, камфен, фенхен, терпінеол, небагато сесквітерпенів та дубильні речовини й фітонциди. Квітки великі, з багатьма тичинками і зеленою чашечкою. Цвіте влітку. Широко культивується на Кавказі.
Культивують на південному узбережжі Криму. В осінньо- зимовий період збирають листки, які набули вузьколанцет- ної форми, часом стали серповиднозігнутими.
Коли застосовують? Як засіб відхаркувальний, антисеп-г тичний, фітонцидний, болетамувальний, протималярійний, протизапальний, протимікробний, протиглисний; при гнійних бронхітах, бронхіальній астмі, грипі, скарлатині (гарячий настій 5 з листків на 1 склянку окропу), гіпертонії. Фитон- циди, що містяться в олії, за дією перевершують дію пеніциліну, стрептоміцину, ауреоміцину, фенолу.
Для вживання всередину готують відвар з 20 г рослини на 200 мл води, п’ють по 1 столовій ложці тричі на день.
Для полоскання рота, горла, промивання ран, спринцювання, змочування тампонів беруть 1 склянку відвару з 30 г евкаліпту кулястого у 200 мл води на півлітра води. Чистий відвар застосовують для інгаляцій.
Евкаліптовою олією, розчиненою в соняшниковій олії (2: 100), змащують носові ходи при грипі; змішаною зі скипидаром, камфорною олією, камфорним спиртом натирають болісні місця при невралгії, люмбаго, ревматизмі.
В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем
