Гіркокаштан звичайний (каштан кінський) — Aesculus hippocastanum L. (отруйний)
Родина гіркокаштанові — Hippocastanaceae
Як виглядає? Дерево з гарною густою кроною до 30 м заввишки. Старе гілля брунатно-сіре, молоді товсті пагони —- світло-бурі, голі. Бруньки до 2,5 см завдовжки, яйцевидні, темно-бурі, клейкі, покриті шкірястою лускою. Листки супротивні, черешкові, до 25 см у поперечнику, пальчасто- складні, складаються з 5—7 сидячих листочків клиновидно- обернено-яйцевидних, зморшкуватих, знизу світліших, вздовж жилок пухнастих від рудих волосків. Квітки зібрані в гроно 20—30 см заввишки, чашечки квіток дзвоникуваті, пухнасті з 5 нерівними лопатями. Віночок п’ятипелюстковий, білий з жовтуватою, далі червонястою плямою в зіві. Плід — зелена тристулкова коробочка 6 см завдовжки з неколючими шпичаками і з однією насіниною 2—3 см в поперечнику, покритою блискучою шкіркою, з сірою плямою на основі. Цвіте в травні, плоди дозрівають у вересні — жовтні.
Де росте? По всій території УРСР (походить з Ірану) — висаджують у парках, вздовж алей.
Що й коли збирають? Кору молодих гілок — навесні, квіти — в травні, шкірку насіння — восени.
Коли застосовують? При маткових і гемороїдальних кровотечах, геморагічних діатезах, при варикозному розширенні вен, тромбофлебітах (стимулює антитромбічну активність сироватки крові й посилює наповнення кров’ю жильної системи), при атеросклерозі (змінює хімізм крові і особливо обмін холестерину), для профілактики апоплексії (в корі містяться глікозиди ескулетин і фраксин, які, подібно до дикумарину, уповільнюють зсідання крові, і речовини, рівноцінні хініну), при захворюваннях жовчного міхура, хронічних захворюваннях кишок, при суглобному ревматизмі, артритах різної етіології, малярії, нічному занімінні рук та ніг.
Свіжий, витиснутий з квіток сік вживають при геморої, розширенні вен, тромбофлебітах, атеросклерозі, разом з вітаміном Ві всередину — 25—30 крапель на 1 ложку води двічі на день; законсервований спиртом у співвідношенні 1 :2 п’ють по чарці (30—40 г) тричі на день при геморої, варикозному розширенні вен. Внаслідок тривалого вживання соку з квіток гіркокаштана зникають болі і гулі розширених вен, якщо хвороба не запущена. Водний настій кори вживають при тривалих проносах і малярії.
При гемороїдальних кровотечах беруть 1 столову ложку суміші квіток гіркокаштана, квіток арніки і квіток горобини звичайної (Sorbus aucuparia L.) в співвідношенні 2:1:2 на 1 склянку окропу, напарюють протягом 30 хвилин і п’ють по 1 склянці двічі на день. Ще роблять малі холодні клізмочки з відвару кори гіркокаштана в 1 склянці води. М. А. Носаль рекомендує при гемороїдальних кровотечах, безпосередньо після випорожнення, роботи п’ятнадцятихви- линні холодні сидячі ванни, куди додають відвар кори гілок гіркокаштана (50 г на 1 л води). При маткових кровотечах (в період клімактерію, але не в зв’язку із злоякісними пухлинами) промивають піхву двічі на день відваром з шкірки стиглих насінин гіркокаштана (15 г на 0,25 л води — кип’ятять на малому вогні 10 хвилин). Спиртовою настоянкою шкірки стиглих насінин гіркокаштана (40 г шкірок на 1 л спирту) розтирають болісні місця при ревматизмі, артритах. Екстракт кори на олії захищає шкіру від смаги.
В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем
