Горіх волоський — Juglans regia L.
Родина горіхові — Juglandaceae
Як виглядає? Довговічне могутнє дерево з густою, розкиданою кроною і бальзамічно-запашним листям. Листки дов- гочерешкові, до 0,5 м завдовжки, непарноперисті, з 5—9 овальними частками, які, зокрема, бувають до 15 см завдовжки. Чоловічі квітки зібрані в товсті, густі, звислі котики, жіночі — по 2—3 на вкорочених пагінцях, зелені, непоказні. Плід — куляста кістянка, окутана зеленим оплоднем, який під осінь чорніє, лускає і відслонює здере, рознисту, двостулкову кістянку з чотирилопатевії дині покритим тонкою бурою шкіркою, насінням — горіхом. Цвіте в квітні — травні.
Де росте? Розводять в садах, садибах, у дикому с — в лісах субтропіків. (Походить з Балкан, Малої та Середньої Азії).
Що збирають? Зелені неспілі плоди і молоді листки, відщипуючи їх від центрального черешка. Сушать швидко, на горищах, бо легко чорніють і псуються.
Коли застосовують? При авітамінозі С; як засіб, що в’яже і очищує кров при лишаях, і висипах на шкірі; при нерегулярних менструаціях; як глистогінний засіб (завдяки дії алкалоїду югландину, леткої олії, дубильних речовин, кислот тощо). У вигляді чаю готують так. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку порізаних листків і настоюють 10 хвилин. П’ють по 1 склянці двічі-тричі на день: при цинзі, цукровому діабеті (знижує процент цукру в сечі), як засіб проти круглих глистів і при шкірних хворобах. Дубильні та інші речовини, що є в горісі, діють при катарах шлунка і кишок проти скупчення слизу в них, при проносах.
З дрібно порізаних зелених плодів готують спиртову настоянку. Для цього ЗО плодів горіха заливають 1 л спирту і виставляють на 14 днів на сонце, потім відціджують і п’ють по 1 чарці при болях у шлунку, кишках, нестравності тричі на день перед їдою. Хворим з підвищеною кислотністю шлункового соку рекомендується з’їдати щоденно по 25— 100 г зерен горіха.
Відвар з листків горіха (5 г на 1 склянку води) дають дітям по 1 чайній чи десертній ложці тричі на день при рахіті, золотусі, ексудативному діатезі, запаленні лімфатичних залоз. При вуграх беруть 1 столову ложку суміші (порівну) листків волоського горіха, кореня лопух, кореня оману високого і трави звіробою на 1 склянку води, варять 5 хвилин. Випивають 2—3 склянки відвару на день.
При надмірному виділенні молока у жінок, які годують груддю, застосовують суміш (в співвідношенні 2:4:4) листків волоського горіха, шишок хмелю, листків шавлії — 1 чайну ложку на 1 склянку окропу. П’ють 2—3 склянки на день.
При нічному потінні, при туберкульозі варять 1 столову ложку суміші (в співвідношенні 2,5 : 2,5 : 2,5 : 5) зелених оплоднів волоського горіха, листків шавлії, кореня валеріани і трави хвоща польового в склянці води протягом 15 хвилин. П’ють по 3 склянки на день протягом 2—3 місяців.
Відваром (5 г листків у 1 склянці води) полощуть горло при ангінах і вживають його для примочок (завдяки барвнику юглону), як бактерицидний (протимікробний) неспецифічний засіб, при лікуванні туберкульозу шкіри (вовчанка, скрофулодерма, індуративна еритема, лишай золотушний, бородавчастий туберкульоз шкіри), хронічних епідермофітій і стрептококових та стафілококових захворювань шкіри.
Відвар з листків волоського горіха (пригорща на 3 л води) додають до ванн дітям, хворим на золотуху та рахіт. Також можна ним (краще відваром з оплоднів) мити голову, щоб надати волоссю темнішого кольору. Свіжі листки відлякують комах.
В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем
