Велику частину енергії у всьому світі отримують за рахунок спалення викопного палива — вугілля, нафти і газу. У ядерній енергетиці тепловиділяючі елементи (твели) промислових реакторів на АЕС складаються з уранових паливних стержнів.
Вугілля. Це є важливий національний природний ресурс насамперед завдяки своїй енергетичній цінності. Серед провідних світових держав тільки Японія не має у своєму розпорядженні великих запасів вугілля. Хоч вугілля — найбільш поширений вид енергоресурсів, на нашій планеті є значні території, де вугільних родовищ немає. Вугілля розрізнюється за теплотворною здатністю: вона найнижча у бурого вугілля і найвища в антрациту (твердого блискучого чорного вугілля). Світовий видобуток вугілля становить 4,7 млрд т на рік (1995). Однак у всіх країнах в останні роки простежується тенденція до зниження його видобутку, оскільки він поступається місцем іншим видам енергетичної сировини — нафти і газу. У ряді країн видобуток вугілля стає нерентабельним, багато старих шахт закриваються як збиткові. Перше місце по видобутку вугілля займає Китай, за ним йдуть США, Австралія і Росія. Значна кількість вугілля добувається в Німеччині, Польщі, ПАР, Індії, Україні і Казахстані.
Нафта і газ. Нафтогазоносні осадочні басейни здебільшого пов'язані з певними геологічними структурами. Практично всі великі поклади нафти приурочені до геосинкліналів — ділянок земної кори, які протягом тривалого часу зазнавали прогинання, внаслідок чого там нагромадилися значні осадові шари. Накопичення осадків за таких умов відбувалося синхронно з тектонічним опусканням. Нафта і газ зустрічаються в породах різного віку — від кембрійських до пліоценових. Іноді нафта добувається і з докембрійських порід. Найбільш давні поклади нафти, приурочені до палеозойських порід, знаходяться головним чином на території Північної Америки.
Велика частина нафтових родовищ зосередилася у 6 регіонах світу і приурочена до внутрішньоматерикових депресій і окраїн материків: 1) Перська затока — Північна Африка; 2) Мексиканська затока — Карибське море (включаючи прибережні райони Мексики, США, Колумбії,
Венесуели і о. Трінідад); 3) острови Малайського архіпелагу і Нова Гвінея; 4) Західний Сибір; 5) північна Аляска; 6) Північне море (головним чином норвезький і британський сектори); 7) о. Сахалін з прилеглими ділянками шельфу.
Світові запаси нафти складають понад 132,7 млрд т( 1995). З них 74 % припадає на Азію, утому числі Близький Схід (понад 66 %). Найбільшими запасами нафти володіють (у порядку убування): Саудівська Аравія, Росія, Ірак, ОАЕ, Кувейт, Іран, Венесуела, Мексика, Лівія, Китай, США, Нігерія, Азербайджан, Казахстан, Туркменія, Норвегія.
Обсяг світового видобутку нафти становить бл. 3,1 млрд т (1995), тобто майже 8,5 млн т на добу. Видобуток здійснюється 95 країнами, причому понад 77 % продукції сирої нафти припадає на частку 15 з них, включаючи Саудівську Аравію (12,8 %), США (10,4 %), Росію (9,7 %), Іран (5,8 %), Мексику (4,8 %), Китай (4,7 %), Норвегію (4,4 %), Венесуелу (4,3 %), Великобританію (4,1 %), Об'єднані Арабські Емірати (3,4 %), Кувейт (3,3 %), Нігерію (3,2 %), Канаду (2,8 %), Індонезію (2,4 %), Ірак (1,0%).
Бітумінозні піски і горючі сланці. Під час енергетичної кризи 1970-х років велися пошуки альтернативних джерел енергії, які могли б замінити нафту. У Канаді, наприклад, відкритим способом розроблялися бітумінозні піски (нафтоносні піски, у яких після випаровування легких фракцій залишаються нафта, бітум і асфальт). У Росії є аналогічне родовище на Тімані (Ярицьке). У США зосереджені великі запаси горючих сланців (на заході шт. Колорадо і в інших районах). Найбільше родовище горючих сланців знаходиться в Естонії. У Росії горючі сланці зустрічаються в Ленінградській, Псковській і Костромській областях, Поволжі, Іркутському вугленосному басейні.
