Іслам (араб., букв. — покірність) — монотеїстична релігія, одна із світових релігій (нарівні з християнством і буддизмом), її послідовники — мусульмани. Виник в Аравії в VII ст. Засновник — Мухаммед. Іслам формувався під значним впливом християнства та іудаїзму. Внаслідок арабського завоювання поширився на Близькому і Середньому Сході, пізніше в деяких країнах Далекого Сходу, Південно-Східній Азії, Африки. Мусульмани вірять в безсмертя душі і загробне життя. Основне джерело мусульманського віровчення — Коран, що розуміється мусульманами як предвічне, нестворене «слово Божіє», одкровення, яке Бог продиктував Мухаммеду через свого ангела Гавриїла. Якщо для християн Бог втілений в Ісусі Христі, для мусульман він відкрив себе в Книзі — у Корані. Друге джерело мусульманського віровчення — Суна, священний переказ, приклади з життя Мухаммеда як джерело матеріалу для розв'язання релігійних, соціально-політичних і правових проблем. Суна складається з хадисів — розповідей про висловлювання Мухаммеда з того або іншого приводу, про його вчинки або невисловлені схвалення. Найважливіший принцип ісламу — суворий монотеїзм, що носить абсолютний і безумовний характер. Бог в Корані одночасно і всемогутній, всевишній, навіть грізний, і в той же час як милостивий, співчуваючий і прощаючий. Кожна віросповідна група в ісламі об'єднувалася в окрему общину (умма).
Умма — це передусім релігійна спільність людей, яка стає об'єктом божественного плану порятунку людей (кожній уммі посилається свій пророк); у той же час умма — це і форма соціальної організації людей, яка створює своєрідне релігійно-політичне тіло. Мусульманська община об'єднує всіх мусульман світу, незалежно від їхньої етнічної і культурної приналежності. Прототипом її завжди служила перша мединська община пророка, яка досі залишається для мусульман ідеалом соціально-політичного об'єднання людей, згуртованих єдиною вірою. Релігійні розпорядження, яких зобов'язаний дотримуватися кожний мусульманин, це передусім «п'ять стовпів ісламу»: 1) словесне сповідання єдинобожжя і пророчої місії Мухаммеда (шахада), що виражається в промовлянні молитовної формули свідчення: «Немає божества, крім Бога, і Мухаммед — раб Його і Посланник Бога»; 2) ритуальна молитва (салят), яку мусульманин повинен здійснювати п'ять разів на день; 3) очисна милостиня на користь потребуючих; 4) піст у місяць рамадан, який передбачає повне утримання від їжі, питва і будь-яких веселощів у денні години; 5) паломництво (хадж), хоч би раз у житті, в Мекку до головної мусульманської святині — Кааби.
Паломництво в Мекку, де щорічно збираються мусульмани з усього світу, символізує, передусім, єдність мусульманської общини, яка в ідеалі не визнає національних і культурних відмінностей. Після закінчення паломництва починається головне мусульманське свято — ід ал-адха, або курбан-байрам, свято жертвоприношень, оскільки в останній день паломництва приноситься в жертву худоба в пам'ять про жертвопринесення Авраама. Друге за значущістю мусульманське свято — ід ал-фітр, або ураза-байрам, свято на честь закінчення посту в місяць рамадан.
Загалом іслам являє собою нерозривну єдність релігії, культури і соціально-політичного ладу, тотальну систему, яка охоплює всі сфери життя людини.
