Клавдій Птолемей (бл. 90 — бл. 160 р. н. е.) — відомий астроном і географ античності, завдяки якому геоцентрична теорія світобудови (яка здебільшого іменується Птолемеєвою) набула остаточного вигляду. Про походження, місце та дати народження і смерті Птолемея майже нічого не відомо. Найвизначнішими працями Птолемея є «Альмагест» і «Географія», що стали вищим досягненням стародавньої науки в галузях астрономії і географії. Праці Птолемея вважалися настільки довершеними, що панували в науці протягом 1400 років. За цей час у «Географію» практично не було внесено жодної серйозної поправки. Хоча Птолемей був найповажнішим авторитетом у всій античній науці, назвати його геніальним математиком, астрономом або географом неможливо. Його талант полягав у здатності зібрати воєдино результати досліджень своїх попередників, використати їх для уточнення власних спостережень і подати усе разом як логічну і завершену систему, викладену в ясній і чіткій формі.
У сфері географічних знань «Географія» Птолемея займала таке ж визначне місце, як і «Альмагест» в астрономії. Вважалося, що цей твір містить повний виклад предмета і практично не має помилок. Однак як науковий трактат «Географія», безумовно, поступається «Альмагесту». У «Географії» теоретичні досягнення межують з серйозними не-доліками під час спроб їхнього практичного втілення. Птолемей починає з чіткого викладу методів картографії — визначення астрономічної широти і довготи місця і методів зображення сферичних поверхонь на площині. Потім він переходить до основної частини свого трактату, побудованої на приблизних обчисленнях мореплавців і землепроходців. Хоча Птолемей подає предмет свого дослідження в математичній формі і праця містить значний список із більш ніж 8000 назв міст, островів, гір, річок і т. п., було б помилкою вважати, що ця робота є науковим дослідженням. Саме тому, що теоретичні аспекти картографії викладені в цій книзі цілком задовільно, ми можемо бути впевнені: Птолемей знав, що в його часи справжні координати місць ще не були точно визначені.
У І книзі «Географії» Птолемей обговорює надійність визначення відносних положень точок на Землі за допомогою астрономічних методів і вимірювання відстаней, пройдених мандрівниками. Він визнає, що астрономічні методи більш надійні, але вказує, що для більшості місць немає інших даних, окрім обчислень мандрівників. Птолемей вважає найбільш надійним взаємний контроль наземних і астрономічних методів. Потім він дає чіткі інструкції щодо зображення карти світу на сфері (дуже схожій на сучасний глобус), а також на плоскій поверхні за допомогою конічної проекції або вдосконаленої сферичної проекції. Інші 7 книг майже повністю складаються зі списку назв різних місць та їх географічних координат. Оскільки переважна більшість даних була отримана мандрівниками, атлас Птолемея містить багато помилок. Обчислена Ератосфеном величина земного кола була занижена Посидонієм більш ніж на чверть, і це занижене значення використав Птолемей. Нульовий меридіан у Птолемея проходить через Канарські острови. Через те, що мандрівники перебільшили розмір Азії, вийшло, що відомий на той час світ простягався більш ніж на 180° (насправді на 130°). На 180-му меридіані його карти знаходиться Китай, гігантська суша, що тягнеться від вершини карти до екватора. Звідси виходило, що невідома частина Азіатського континенту тягнеться ще далі, туди, де зараз зображують Тихий океан. Таким було уявлення Птолемея про Землю як про сферу, зменшену на чверть у порівнянні з дійсними розмірами й покритою сушею, що займає 2/3 Північної півкулі. Саме це надало X. Колумбу упевненості в правильності задуму добратися до Індії, просуваючись у західному напрямі. Свою роботу Птолемей супроводив атласом з 27 карт: 10 регіональних карт Європи, 4 карти Африки, 12 карт Азії і загальна карта всього відомого на той час світу. Книга завоювала такий авторитет, що навіть протягом століття після подорожей Колумба і Магеллана, які спростували основні положення «Географії», карти на зразок Птолемеєвих все ще друкувалися у різних європейських країнах.
