Кмин звичайний

Кмин звичайний — Carum carvi L.

Родина зонтичні—Umbelliferae

Кмин звичайний — Carum carvi L.

Як виглядає? Дворічна рослина 30—80 см заввишки. Стебло пряме, галузисте. Листки: нижні чергові, довгоче- решкові, верхні короткочерешкові, зменшуються до верхів­ки. Листок продовгуватий, дво- або навіть триперистий, з ланцетногострими частками. Суцвіття — складний зонтик 4— 8 см в поперечнику з 8—16 рівними, голими головними гіл­ками. Квітки дрібні, чашечки майже непомітні, п’ятипелюст­ковий віночок білий або дещо рожевий. Цвіте в травні — червні. Насіння має приємний запах, дозріває кмин у липні — серпні.

Де росте? По всій території УРСР, зокрема, розсіяно в Карпатах, на Поліссі, в Лісостепу, крім Донецького Лісо­степу. Росте на луках і пасовиськах, на рідколіссі, лісових галявинах і узліссях, при дорогах.

Що й коли збирають? Зонтики зі стиглим насінням (з росою), в липні — серпні. Насіння отруйне для птахів.

Коли застосовують? Застосовують у вигляді чаю при млявому травленні, атонії і болях в кишках, здутті (метео­ризмі), для зниження процесів гниття і бродіння в кишках, для поліпшення травлення і підвищення тонусу шлунково- кишкового тракту. Летка олія кмину, в якій є карвон і лі­монен, діючи рефлекторно через смакові рецептори, сприяє виділенню травних соків; у матерів, які годують груддю, збільшує кількість молока (сметану варять 3 хвилини з кмином — 1 столова ложка кмину на 1 склянку сметани); сприяє відхаркуванню, сечовиділенню, виявляє проносну дію К На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку насіння кмину, кип’ятять 5 хвилин і настоюють 10 хвилин. П’ють двічі на ^ень по 1 склянці натщесерце і після обіду, ковт­ками.

Для немовлят застосовують як вітрогінне, 5—б разів на день, по 1 чайній ложці (в клізмах — без цукру по 200— 500 мл відвару).

При здутті дуже добрим засобом вважають відвар з су­міші таких рослин: насіння кмину — 2 столові ложки, на­сіння кропу — 1 столова ложка, листків деревію — 2 столові ложки, дрібно порізаної вівсяної соломи — 3 столові ложки, кореня аїру — 1 столова ложка, дещо потертого кореня ва­леріани — 1 чайна ложка. З столові ложки цієї суміші, кож­на з верхом, заливають 3 склянками сирої води, кип’ятять 15 хвилин і п’ють по 1 склянці тричі на день. При вощині, шумі, сіпанні у вусі впускають у нього, 2 рази на день, по кілька крапель теплого соку, витиснутого з гарячої, за­печеної з кмином у духовці головки цибулі (у видовбану в цибулині ямку, накриту вирізаним з тієї ж цибулини ку­биком, насипають 1 чайну ложку кмину). Цей засіб поліп­шує слух (дія фітонцидів).

В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем

 
Розділ сайту: