Липа серцелиста, Омела былав

Липа серцелиста — Tilia cordata Mill.

     Родина липові — Тіїіасеае

Омела біла — Viscum album L. (отруйна)

     Родина омелові — Loranthaceae

Липа серцелиста — Tilia cordata Mill.

Як виглядає липа серцелиста? Довговічне дерево з шат- роподібною кроною цо 25 м заввишки. Листки серцеподібні, дрібно зубчасті, зверху темно-зелені, знизу сизуваті. Квіт­ки — жовтувато-білі, запашні, по 5—16 в суцвіттях з жов­тувато-зеленим плівчастим приквітком. Плід — горішкопо- дібний, рудувато-повстистий. Цвіте в червні — липні. Ме­донос.

Де росте? Майже по всій території УРСР — в лісах лісо­вої і лісостепової зон, в парках, вздовж алей, біля садиб.

Що й коли збирають? Квітки з приквітками, під час цві­тіння. В них містяться глікозиди тіліацин і гесперидин, слиз, дубильні речовини, каротин, вітамін С, летка олія, фітонциди.

Коли застосовують? Як потогінний засіб при простудних захворюваннях застосовують квітки липи, дивини скіпетро- видної і бузини чорної у співвідношенні 5:2:3 і окремо. Через те, що в них багато слизу, діють болезаспокійливо і протисудомно (при знепритомнінні, головному болю, істе­рії, епілепсії). їх додають до інших сумішей для лікування захворювань шлунка, печінки, кишок, сечового міхура і ни­рок, при сечокам’яній хворобі, болі і різі в животі, ревма­тизмі.

У вигляді чаю готують так. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку квіток і настоюють 10 хвилин. Підсолодже­ний медом або цукром п’ють гарячим на ніч, також при грипі, кашлі, кору, свинці. Рекомендують пити тривало ли­повий чай хворим на атеросклероз, проти поліглобулії і надмірної в’язкості крові; до суміші додають липовий цвіт для лікування цукрового діабету. З вугілля липового дере­ва готують дрібний порошок, який вживають 3—4 чайні ложки на день при проносах, здутті кишок, відригуванні, дизентерії. Відваром липового цвіту полощуть горло при ан­гінах. Розтовчені до консистенції тіста бруньки або мезгу з камбію кори липи (також розварену молоду кору) при­кладають на попечені місця, гемороїдальні гулі, нариви, роблять з них компреси при маститі, на болісні місця при подагрі. Пилом порошку з насіння (горішків) спинюють кро­вотечі з носа (в лежачому положенні) і з ран.

Омела біла — Viscum album L. Як виглядає і де росте омела біла? На липах, тополях, вербах, дубах, березах, яблунях, грушах паразитує вічно­зелений, кулястої форми кущ. Листки його супротивні, дов­гасті, шкірясті, з невиразними паралельними жилками; во­ни залишаються на зиму. Квітки жовтувато-зеленуваті, од­ностатеві, дводомні, сидять пучками по 5—6 в розвилках стебел і на кінцях гілок. Плоди — овальні несправжні ягоди, білі, клеїсті, дозрівають наприкінці травня. Цвіте омела в лютому — квітні. Збирають листки і кінці гілок, не товщі як олівець, у жовтні — березні, звичайно після цвітіння, ягоди — в травні. Росте в Розточчі-Опіллі, на Поліссі, в Лі­состепу, значно рідше — в північній частині Степу і в Кри­му, не росте в південних районах Степу. Рослина отруйна при тривалому вживанні.

Коли застосовують? Як кровоспинний і болезаспокійли­вий, глистогінний засіб; при надмірних менструаціях і ін­ших кровотечах — після пологів, маткових, шлунково-киш­кових; при епілепсії, істерії, підвищеному тиску крові (понижує збудність судино-рухових центрів у довгастому і спинному мозку).

Вживають у вигляді відвару. На 1 л води беруть 4 сто­лові ложки трави омели і кип’ятять 5—7 хвилин. П’ють по півсклянки тричі на день. В рослині містяться: ^холін, аце­тилхолін, пропіонілхолін, олеанова й урсулова кислоти, ві­таміни, віскотоксин — суміш амінокислот і цукрів, яка зни­жує кров’яний тиск. Омелу вживають люди похилого віку при поганому самопочутті, занепаді сил, судомах, головно­му болю і запамороченні (атеросклероз, гіпертонія), а також при артрозах, спондиліті, хронічних захворюваннях сугло­бів. Посилююяи скорочення матки, омела припиняє маткові кровотечі. Встановлено, що очищений екстракт омели, вве­дений шляхом ін’єкції, гальмує розвиток ракових клітин при злоякісних пухлинах, які не піддаються операції.

У вигляді чаю готують так. На 1 склянку холодної води беруть 1 чайну ложку подрібненої рослини і настоюють цілу ніч. П’ють по 7з склянки тричі на день. Лікування тривале. Для вигнання круглих глистів вживають суміш листків омели і кореня валеріани у співвідношенні 1 :2, подрібнених на порошок, по 1 чайній ложці щодня протя­гом трьох днів. При цьому їдять багато свіжої тертої моркви.

При надмірних менструаціях 1 столову ложку суміші (порівну) трави омели білої, трави грициків звичайних і трави споришу варять 15 хвилин у склянці води. Випивають вранці й увечері по 1 склянці.

При атеросклерозі і гіпертонічній хворобі І—II ступенів настоюють 1 повну столову ложку суміші трави омели бі­лої, квіток глоду колючого, листків меліси, кореня валеріа­ни, листків барвінку і плодів кмину в співвідношенні 3:2: : 1,5 :1,5 : 1 : 1 протягом 2 годин в 1 склянці окропу; випива­ють 2 склянки на день. Або 1 повну столову ложку трави омели білої, трави барвінку, трави хвоща польового, квіток глоду колючого, трави деревію тисячолистого у співвідно­шенні 1,5 : 1,5 : 1,5 : 1,5 : 3 настоюють 3 години в 1 склянці води, варять 5 хвилин, напарюють 15 хвилин і випивають ковтками протягом дня. Або ж беруть 1 повну столову лож­ку суміші трави омели, трави деревію тисячолистого, трави хвоща польового, трави гусячого перстачу і трави рути за­пашної в співвідношенні 3 : 3 : 3 : 1 : 1 на 1 склянку холодної води і готують напар, як згадувалось вище.

Відваром суміші деревію тисячолистого, гірчака перце­вого, дубової кори, листків кропиви дводомної, квіток білої глухої кропиви (по 1 столовій ложці) і 1,5 столової ложки трави омели (кип’ятять 20 хвилин в 1 л води) роблять про­мивання, примочки, компреси на рани, що погано гояться, нариви, виразки; ним промивають також піхву при білях у жінок або додають його до сидячих ванн при лікуванні геморою.

В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем

 
Розділ сайту: