Липа серцелиста — Tilia cordata Mill.
Родина липові — Тіїіасеае
Омела біла — Viscum album L. (отруйна)
Родина омелові — Loranthaceae
Як виглядає липа серцелиста? Довговічне дерево з шат- роподібною кроною цо 25 м заввишки. Листки серцеподібні, дрібно зубчасті, зверху темно-зелені, знизу сизуваті. Квітки — жовтувато-білі, запашні, по 5—16 в суцвіттях з жовтувато-зеленим плівчастим приквітком. Плід — горішкопо- дібний, рудувато-повстистий. Цвіте в червні — липні. Медонос.
Де росте? Майже по всій території УРСР — в лісах лісової і лісостепової зон, в парках, вздовж алей, біля садиб.
Що й коли збирають? Квітки з приквітками, під час цвітіння. В них містяться глікозиди тіліацин і гесперидин, слиз, дубильні речовини, каротин, вітамін С, летка олія, фітонциди.
Коли застосовують? Як потогінний засіб при простудних захворюваннях застосовують квітки липи, дивини скіпетро- видної і бузини чорної у співвідношенні 5:2:3 і окремо. Через те, що в них багато слизу, діють болезаспокійливо і протисудомно (при знепритомнінні, головному болю, істерії, епілепсії). їх додають до інших сумішей для лікування захворювань шлунка, печінки, кишок, сечового міхура і нирок, при сечокам’яній хворобі, болі і різі в животі, ревматизмі.
У вигляді чаю готують так. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку квіток і настоюють 10 хвилин. Підсолоджений медом або цукром п’ють гарячим на ніч, також при грипі, кашлі, кору, свинці. Рекомендують пити тривало липовий чай хворим на атеросклероз, проти поліглобулії і надмірної в’язкості крові; до суміші додають липовий цвіт для лікування цукрового діабету. З вугілля липового дерева готують дрібний порошок, який вживають 3—4 чайні ложки на день при проносах, здутті кишок, відригуванні, дизентерії. Відваром липового цвіту полощуть горло при ангінах. Розтовчені до консистенції тіста бруньки або мезгу з камбію кори липи (також розварену молоду кору) прикладають на попечені місця, гемороїдальні гулі, нариви, роблять з них компреси при маститі, на болісні місця при подагрі. Пилом порошку з насіння (горішків) спинюють кровотечі з носа (в лежачому положенні) і з ран.
Як виглядає і де росте омела біла? На липах, тополях, вербах, дубах, березах, яблунях, грушах паразитує вічнозелений, кулястої форми кущ. Листки його супротивні, довгасті, шкірясті, з невиразними паралельними жилками; вони залишаються на зиму. Квітки жовтувато-зеленуваті, одностатеві, дводомні, сидять пучками по 5—6 в розвилках стебел і на кінцях гілок. Плоди — овальні несправжні ягоди, білі, клеїсті, дозрівають наприкінці травня. Цвіте омела в лютому — квітні. Збирають листки і кінці гілок, не товщі як олівець, у жовтні — березні, звичайно після цвітіння, ягоди — в травні. Росте в Розточчі-Опіллі, на Поліссі, в Лісостепу, значно рідше — в північній частині Степу і в Криму, не росте в південних районах Степу. Рослина отруйна при тривалому вживанні.
Коли застосовують? Як кровоспинний і болезаспокійливий, глистогінний засіб; при надмірних менструаціях і інших кровотечах — після пологів, маткових, шлунково-кишкових; при епілепсії, істерії, підвищеному тиску крові (понижує збудність судино-рухових центрів у довгастому і спинному мозку).
Вживають у вигляді відвару. На 1 л води беруть 4 столові ложки трави омели і кип’ятять 5—7 хвилин. П’ють по півсклянки тричі на день. В рослині містяться: ^холін, ацетилхолін, пропіонілхолін, олеанова й урсулова кислоти, вітаміни, віскотоксин — суміш амінокислот і цукрів, яка знижує кров’яний тиск. Омелу вживають люди похилого віку при поганому самопочутті, занепаді сил, судомах, головному болю і запамороченні (атеросклероз, гіпертонія), а також при артрозах, спондиліті, хронічних захворюваннях суглобів. Посилююяи скорочення матки, омела припиняє маткові кровотечі. Встановлено, що очищений екстракт омели, введений шляхом ін’єкції, гальмує розвиток ракових клітин при злоякісних пухлинах, які не піддаються операції.
У вигляді чаю готують так. На 1 склянку холодної води беруть 1 чайну ложку подрібненої рослини і настоюють цілу ніч. П’ють по 7з склянки тричі на день. Лікування тривале. Для вигнання круглих глистів вживають суміш листків омели і кореня валеріани у співвідношенні 1 :2, подрібнених на порошок, по 1 чайній ложці щодня протягом трьох днів. При цьому їдять багато свіжої тертої моркви.
При надмірних менструаціях 1 столову ложку суміші (порівну) трави омели білої, трави грициків звичайних і трави споришу варять 15 хвилин у склянці води. Випивають вранці й увечері по 1 склянці.
При атеросклерозі і гіпертонічній хворобі І—II ступенів настоюють 1 повну столову ложку суміші трави омели білої, квіток глоду колючого, листків меліси, кореня валеріани, листків барвінку і плодів кмину в співвідношенні 3:2: : 1,5 :1,5 : 1 : 1 протягом 2 годин в 1 склянці окропу; випивають 2 склянки на день. Або 1 повну столову ложку трави омели білої, трави барвінку, трави хвоща польового, квіток глоду колючого, трави деревію тисячолистого у співвідношенні 1,5 : 1,5 : 1,5 : 1,5 : 3 настоюють 3 години в 1 склянці води, варять 5 хвилин, напарюють 15 хвилин і випивають ковтками протягом дня. Або ж беруть 1 повну столову ложку суміші трави омели, трави деревію тисячолистого, трави хвоща польового, трави гусячого перстачу і трави рути запашної в співвідношенні 3 : 3 : 3 : 1 : 1 на 1 склянку холодної води і готують напар, як згадувалось вище.
Відваром суміші деревію тисячолистого, гірчака перцевого, дубової кори, листків кропиви дводомної, квіток білої глухої кропиви (по 1 столовій ложці) і 1,5 столової ложки трави омели (кип’ятять 20 хвилин в 1 л води) роблять промивання, примочки, компреси на рани, що погано гояться, нариви, виразки; ним промивають також піхву при білях у жінок або додають його до сидячих ванн при лікуванні геморою.
В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем
