Маренка запашна (смілка запашна) — Asperula odorata L.
Родина маренові — Rubiaceae
Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 10—50 см заввишки. Стебло висхідне, підведене, голе, чотиригранне, нерозгалужене. Рослина пахне кумарином. Листки тонкі, темно-зелені, по краях злегка шорсткі, гострокінцеві, зібрані у вузлах у три-, восьмичленні кільця. Суцвіття у вигляді верхівкового щитка, малоквіткове, складається звичайно з трьох напівзонтиків. Квітки дрібні, звичайно білі. Цвіте в травні — червні.
Де росте? В Карпатах, Розточчі-Опіллі, на Західному і Правобережному Поліссі, в лісостепових районах, у Лівобережному Степу, Гірському Криму — в тінистих лісах, заростях, на вогкуватому перегнійному грунті.
Що й коли збирають? Усю траву, під кінець цвітіння і пізніше (сушать швидко, бо чорніє).
Коли застосовують? При кишкових коліках, при хворобах обміну речовин, особливо гіри хворобах печінки і жовчного міхура, як засіб, який трохи проносить, збуджує виділення сечі і виганяє пісок та камені жовчного і сечового міхурів. Також вживають маренку запашну при неврозах серця, безсонні, неприємному відчутті в ділянці серця, свербінні тіла і приливах крові до голови та головному болю, при істерії, клімаксі у жінок. Діє заспокійливо і снотворно. Великі дози можуть призвести до блювання, головного болю, запаморочення і навіть смерті (діють кумарин, летка олія, дубильні речовини, гіркота і отруйний глікозид асперу- лозид).
Вживають у вигляді чаю. При цьому на 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку листків і настоюють 10 хвилин. П’ють по 2 склянки на день, ковтками. (При клімаксі див. Ожина сиза, суміші з глодом і собачою кропивою серцевою).
При схильності до шкірних захворювань 1 столову ложку суміші трави маренки запашної, листків волоського горіха і квіток липи в співвідношенні 4:1:5 на 1,5 склянки окропу настоюють 4 години і, крім компресів, п’ють щодня по 1 склянці перед сніданком. Свіжа рослина діє сильніше, ніж висушена. З напару цієї рослини роблять примочки на рани і компреси на фурункули; свіже листя кладуть на рани і виразки.
В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем
