Меліса лікарська — Melissa officinalis L.
Родина губоцвіті — Labiatae
Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина ЗО—120 см заввишки, при розтиранні пахне цитриною. Стебло чотиригранне, гіллясте, вся рослина м’яковолосиста. Листки серцевидно-яйцевидні, поморщені, великозубчасті, черешкові. Квітки блідо-рожеві або білі, в пазушних пучках. Медонос. Цвіте в липні — серпні.
Де росте? Серед заростів, по узліссях, на пустирях. Мелісу також висівають у квітниках і полях як ефіроносну, лікарську та медоносну рослину. Походить із Східного Середземномор’я.
Що й коли збирають? Листки і верхівки пагонів, під час цвітіння. Сушать швидко, але не на сонці.
Коли застосовують? Як засіб, що діє протиспазматично і болезаспокійливо, вітрогінно, сечогінно, заспокоює нерви і збуджує травлення (дія седативної леткої олії, гіркот, дубильних речовин і вітаміну С); регулює статеву дію, припинює блювання.
Вживають у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку трави меліси, хвилинку кип’ятять і настоюють 10 хвилин. П’ють по 1 склянці вранці і ввечері, ковтками; при серцевих хворобах (зникають задишка, приступи тахікардії, болі в ділянці серця, дихання стає повільніше, ритм серцевих скорочень уповільнюється, кров’яний тиск знижується). Напар замінює мелісова олія, яку можна купити в аптеці (Oleum Melissae). Вживають її по 20 крапель 2—3 рази на день на цукрі. Меліса корисна при всіх видах неврозів, при нестерпному болю в шлунку (після сильних душевних потрясінь,, від переляку, горя, туги); при безсонні, коліках у кишечнику і здутті, які виникають інколи навіть при найсуворішому дотриманні дієти, при мігрені і «безпричинному» головному болю; при посиленому серцебитті і запамороченні, при блюванні у вагітних, при зубному болю (полощуть рот теплим напаром). Замінити водний напар можна спиртовою настоянкою (1 частину листків на 3 частини спирту настоюють протягом 10 днів). П’ють по 1 чайній ложці настоянки на 7з склянки води при болісних менструаціях, збудженні статевої функції.
При блюванні вагітних найкраще діє чай з суміші трави меліси, листків м’яти холодної і квіток ромашки в співвідношенні 4:3:3 — беруть 1 столову ложку на 1 склянку окропу, настоюють 20 хвилин і п’ють холодним, ковтками, по 1 склянці 3—4 рази на день. При нервовому безсонні 1 столову ложку суміші (порівну) листків меліси, шишок хмелю і кореня валеріани настоюють 20 хвилин на 1 склянці окропу і випивають на ніч, перед сном.
При неврозах серця і посиленому серцебитті 1 столову ложку суміші трави меліси, кореня і кореневища валеріани, трави деревію тисячолистого, трави звіробою в співвідношенні 2 : 2 : 3 : 3 заварюють 1 хвилину в 2 склянках окропу, настоюють кілька годин і п’ють по півсклянки 1 раз на день, ковтками.
Чай з сухих листків меліси допомагає при весняному знесиленні, при дратливості. Він діє заспокійливо на нервову систему, поліпшує загальне самопочуття. Особливо корисна меліса при недокрів’ї, як природний кровотворний засіб, так само, як навесні, коли ще немає жодного свіжого овоча, а торішні збіднені на вітаміни,— молоді листки кропиви чи кульбаби лікарської. Останні, після того як їх вимочили протягом півгодини в посоленій воді, щоб позбутись гіркоти, кришать ножем з нержавіючої сталі і розтирають у ступці та витискують сік, який вживають по чарці (50 мл) тричі па день. З покришених листків можна приготувати салат, до якого для смаку додають цитринового соку, цукру, олії та солі. Діють вони жовчогінно, підвищують апетит, регулюють травлення. Сік з молодих листків кропиви, по 1 чайній ложці тричі на день, сприяє метаболізмові (обмінові речовин) і оновлює організм.
Зовнішньо мелісу застосовують для ароматичних ванн при поганому обміні речовин і як загальнозміцнювальний засіб при загальному занепаді сил.
Для цього беруть по 1 повній жмені (порівну) меліси, деревію, полину, материнки, кореня аїру тростинного, холодної м’яти, соснових бруньок і пагонів (зібраних у лютому — березні) і варять у відрі води в накритій посудині протягом півгодини, відвар проціджують і холодний виливають у теп- лу ванну 37—38°. Купаються 15 хвилин. Розтерті листки меліси, як свіжі, так і сушені (розмочені в окропі), прикладають на чистій тканині у вигляді припарок на болісні місця (холодять і зменшують біль). При запорах під час геморою невеличка клізма з 1 ложки витиснутого мелісового соку в 1 склянці перевареної води добре впливає на самопочуття хворого (М. А. Носаль).
В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем
