Багато тисячоліть тому струмок петляв по м'яких молодих породах плато, пробираючись на південь. Земля піднімалася, і потік став пробивати собі дорогу, стесуючи породу частками гравію і піску, вимитими вище за течією. У результаті утворився каньйон Зайон - звивиста ущелина, що місцями досягає глибини 762 м, її прорізає піщаник Навахо до лежить нижче більш древнього вапняку Кайбаб. У той же час сформувалися й інші каньйони й ущелини, але каньйон Зайон на річці Верджинія завжди привертав найбільшу увагу.
Він був відкритий мормонами, які дали йому ім'я Зайон (Сіон), в 1860-х роках, але досліджено тільки в 1872 році. У 1919 році територія навколо каньйону площею 383 кв.км. оголошена національним парком; в 1956 році вона збільшилася до 596 кв.км. Національний парк Зайон являє собою вражаючу колекцію скельних формацій, вирізаних головним чином з основної місцевої породи - пісковика Навахо. Приголомшливе враження справляють високі скелі, похмурі брили і глибокі прірви парку, що переливаються всіма відтінками від полум'яно-червоного до ніжно-рожевого. Як і в Гранд-Каньйон, сонце та пори року грають квітами в парку Зайон, постійно їх видозмінюючи.
Зайон по праву пишається безліччю разючих природних визначних пам'яток.
Чекерборд-Меса - це грандіозна брила пісковику, що підноситься над дорогою , її поверхня ніби поділена на квадратики вітром і водою. У каньйоні Веркін природна арка з'єднує дві скелі, а масивний Грейт-Уайт-Троуна зі своєю абсолютно плоскою вершиною височіє серед червоних скель. Найвища точка парку - гора Вест Темпл, що піднімається на висоту 1158 м. над дном каньйону. Тауерс-оф-те-Верджинія - це група гострих скель, що простягаються вздовж західної стінки каньйону, а природний амфітеатр Темпл-оф-Сінавава пропонує чудовий вид на навколишні скелі і пагорби.
Аэросъемка недвижимости по истине уникальное средство рекламы. А как бы смотрелся отснятый таким образом природный парк. Думаю это было бы незабываемое зрелище.
Інша широко відома пам'ятка Національного парку Зайон - Віпінг-Рок (Плачуча скеля): вода з джерела, розташованого високо на схилі, стікає по скелі і капає, мов сльози, з її виступів. Подібний феномен існує і у Хандінг-Гарденс, але там вода не стікає, а всмоктується рослинами, що чіпляються за схили скелі. На світлих схилах західної кромки каньйону Зайон чітко видно, як шар за шаром йшло формування пісковика Навахо. Швидкі води вимивали в камені печери, в яких оселилося безліч птахів, дрібних ссавців і комах. У деяких з печер археологи виявили предмети з давніх поселень індійців пуебло.
Джерело: http://nature.worldstreasure.com
