Кожен народ за багато століть свого існування виробив власні знання й уявлення про природні та біологічні фактори, які пройшли й витримали перевірку віковою практикою. Уважне і вдумливе спостереження за природними явищами, змінами погоди спричинило виникнення різних прикмет і передбачень. Спостереження за рослинами і тваринами, рибами, птахами і комахами перед зміною погоди або перед природними катаклізмами наштовхнули наших предків на думку про якийсь невидимий зв’язок, який існує між ними, що незрозумілим чином впливає на їхню поведінку. Так, наприклад, серед природних „барометрів» особливо чутливими до змін погоди є ворони. Люди помітили: якщо ворони розкаркалися — треба чекати морозу, влаштували в небі хоровод — випаде сніг, сідають на землю — до відлиги, вмощуються на нижніх гілках дерев — насильний вітер. Якщо сіра ворона на заході сонця самотньо сидить на верхівці найвищого дерева — чекайте лютого морозу.
Горобці й голуби у містах і в селах настільки близько живуть біля людей, що спостерігати за їхньою поведінкою не становить ніяких труднощів. Якщо горобці дружно цвірінькають — це на відлигу, якщо ж сидять настовбурчившись або ж купаються у пилюці — незабаром збереться на дощ. Голуби на потепління голосно воркують, а журавлі починають танцювати. Якщо журавлі летять швидко і низько над землею — буде негода.
Кожного ранку, вирушаючи з дому, ми прислухаємось до прогнозу погоди, зробленого синоптиками. Часто він виправдовується, але часто буває, як у тому прогнозі, що його зробив хтось дуже дотепний: „Протягом дня все можливо». А от народні метеорологічні прикмети, вироблені багатовіковою практикою, ніколи не підводять, треба лише уважніше придивитися до навколишнього світу.
Є багато передбачень погоди, пов’язаних із зовнішнім виглядом Сонця, Місяця, хмар або внаслідок спостережень за фізичними явищами в атмосфері. Так, люди помітили, що Місяць буває яскравим до ясної погоди, а блідне, вкривається легким туманом до снігу;
червоно на заході сонця — на вітер; туман стелиться по воді — на ясну погоду, піднімається вгору — на негоду; слід чекати морозу, якщо дим з комина в’ється стовпом, ранкова зоря дуже яскрава, зірки в небі блискучі і виразно простежується Чумацький шлях.
Населення України до кінця XVIII століття на 90% було сільським, тому не випадково, що існує величезна кількість передбачень погоди, пов’язаних з поведінкою домашніх тварин та птиці, які дуже чутливі до змін в атмосфері. Одомашнена кішка, яка більшу частину дня проводить на очах у господарів, своєю поведінкою чітко визначає, якою буде незабаром погода. Якщо вона згорнулася в клубочок і лапками прикрила носик — на холодну погоду, шкрябає стовбур дерева — на вітер, якщо вивертається черевцем догори і витягує лапки
— буде потепління. Перед зміною погоди поведінка собаки теж відрізняється від звичайної. Якщо собака качається по снігу — скоро почнеться завірюха, лягає на сніг — на відлигу, сідає на задні лапи і ніби „повзе» — будуть опади. Корови на негоду ревуть і втрачають спокій, якщо ж спокійно повертаються з паші додому — наступного дня буде хороша погода. Якщо кури рано сідають на сідала, свійські свині рилом зсувають барліг і ховаються в ньому, а гуси ховають дзьоби під крило — треба чекати великого морозу.
Розвиненим промислом на Русі було бортництво (бджільництво).
І, звичайно, наші предки не могли не звернути увагу на своєрідну поведінку бджіл перед змінами погоди. Вони помітили, що перед сильною спекою бджоли сидять на стінках вуликів. Навіть якщо надворі хмариться, а бджоли літають і не ховаються у вулики — дощу не буде. Передчуваючи холодну зиму, вони щільно заліплюють прополісом вічка у вуликах і, навпаки, залишають льоток майже відкритим перед теплою зимою.
Точно передбачати погоду селяни могли спостерігаючи й за іншими комахами, яких була сила-силенна в первозданній природі. Вечорами повітря наповнюється тисячами голосів, серед яких голосне сюрчання коників передвіщає теплу сонячну днину. Надокучливі комарі та мошки на ясну погоду в’ються стовпом і менше кусають. На дощову ж погоду, навпаки, стають нестерпно набридливими.
Своєрідними природними „барометрами» можна назвати павуків та мурашок. Якщо павук „тче» нову павутину, а мурашки дуже активні — бути гарній погоді. Якщо ж мурашки ховаються в мурашники і закривають входи — буде дощ, але якщо „двері» в мурашнику відкриті, то хоч і хмариться, і здається, що ось-ось упадуть перші дощові краплі, — дощу не буде.
Жителі лісової та лісостепової території України передбачають погоду за поведінкою лісових мешканців. Якщо білка мостить своє гніздо високо на дереві — значить буде тепла зима, низько — сувора, якщо ж декілька білок заберуться в одне гніздо — чекайте великого морозу. Спостереження за зайцями показало, що зима буде дуже холодною, якщо вже ранньої осені вони нагуляли жиру. Якщо ж змінили своє сіре хутро на біле — незабаром випаде сніг. Ліс перед зміною погоди поводить себе якось незвично, тривожно. На бурю сосна дзвенить, а дуб стогне. Вітру немає, а ліс шумить — буде дощ. Якщо щедро вродили горіхи на ліщині, рясно червоніє горобина — буде сніжна сувора зима.
Декілька років назад на території Дніпропетровщини спостерігалося незвичне явище: восени полчища польових мишей окупували населені пункти. Такої кількості мишей не бачили навіть старожили. Яка ж причина? Що примусило полівок шукати притулку в селах? Причина прозаїчна: просто вони передчувають сувору голодну зиму з великими снігами, лютими морозами, а весною ще одне лихо — велику повінь. Ото ж і переселяються до людських осель, де їм буде тепло,сухо й не голодно.
Всі ми дуже любимо квіти, любимо вдихати їх аромат, милуватися їхньою красою, ніжністю, вишуканістю. Придивіться уважніше, і вони теж підкажуть вам, яким буде день, — теплим, сонячним, чи дощовим, похмурим. Ось перед нами перші весняні квіти — проліски! Якщо вони весело дивляться на світ блакитними очима — буде хороша погода, але якщо їхні квіти закриваються й никнуть — треба чекати негоди. Якщо кручені павичі складаються вузликом, закрилися грамофончики портулаку, згортає свої квіточки віночком у парасольку польова берізка, можна не сумніватися — неодмінно піде дощ. Навіть така поширена, усім знайома городня рослина як картопля, коли цвіте, може бути прекрасним барометром: перед дощем її скромні квіти никнуть, нахиляють голівки, ніби в’януть.
Спостереження за поведінкою живих істот біля води, у воді і над водою теж сприяло виробленню певних прикмет і передбачень. Так, якщо жаби стиха кумкають і вилазять на берег, риба ловить над водою мошок, а карасі випливають на поверхню водойми, то це вірна ознака того, що буде дощ.
Людський організм теж по-своєму реагує на зміну погоди. У людей, які страждають на ревматизм, перед зміною погоди ломить руки, ноги, ниють суглоби, а люди з нервовими розладами стають агресивнішими. Зміни погоди негативно впливають на самопочуття людей, які страждають на серцеві хвороби. У них різко піднімається тиск, з’являється аритмія, болі в серці та ін. Навіть у здорових людей зміна погоди іноді порушує розмірений ритм роботи організму: духота перед дощем зумовлює загальну слабкість, млявість, сонливість.
Своєю поведінкою живі істоти передбачають не лише звичайні зміни погоди, а й серйозні природні катаклізми: землетруси, урагани, шторми та ін. Так, медузи перед штормом відпливають від берега далеко в море. Виявляється, вони здатні сприймати інфразвуки з частотою 8-Ю герц, які з’являються у воді, як правило, на 10-15 годин раніше шторму. Деякі види риб можуть прогнозувати землетруси. Так, наприклад, у 1932 році напередодні сильного землетрусу на північному сході острова Хонсю величезні косяки японського вугра, який звичайно тримається на глибині не менше 500 метрів, несподівано з’явились біля морського берега. Перед землетрусами, затемненням сонця поведінка тварин, птахів різко змінюється. Вони стають стривоженими, метушаться, кричать, намагаються покинути свої житла.
Деякі з народних прикмет мають цілком переконливе наукове пояснення. Так, ми знаємо, що перед дощем ластівки літають низько над землею. Чому? Справа в тому, що перед дощем повітря у верхніх шарах стає вологішим, від чого крильця комах (мошок, комарів, мух) зволожуються, стають важчими і комахи опускаються нижче, де й стають легкою поживою.
За християнським календарем у певні дні вшановують якогось святого чи святу. За цими ж днями колись передбачали погоду. Так, І серпня — Мокрини. За цим днем прогнозували, якою буде осінь. Дош іде зранку — початок осені буде дощовий, дощ іде опівдні — середина осені буде дощова, а якщо дощ піде надвечір — дощовим буде і кінець осені. Якщо на Мокрини весь день видається дощовим, то наступного року добре вродять жита, літо ж буде дощовим і прохолодним.
