народна метеорологія

В українського народу впродовж століть у процесі виробничої діяльності, постійного спілкування з природою склалися багаті традиційні знання, які давали змогу виживати у нелегких умовах натурального і напівнатурального способу господарювання. Ці знання допомагали хліборобам орієнтуватися в просторі, пристосуватися до природних умов, здійснювати потрібні виміри й обрахунки, прогнозувати результати праці, пізнавати світ.

Важливе місце у такій діяльності та формуванні поведінки людей посідали знання метеорології і народний календар. Вони чітко визначали етапи господарської діяльності, регламентували працю і час відпочинку. В календарі втілювалися не лише етнічна історія, а й традиційний побут, весь уклад життя народу.

В людей, котрі тривалий час перебували під відкритим небом, — землеробів, мисливців, рибалок, чумаків, пастухів — існувала постійна потреба спостерігати за виглядом хмар, неба, снігу, за станом води, поведінкою тварин, птахів. Ці спостереження давали змогу прогнозувати зміну погоди. Мірошники, які постійно вивчали силу і напрямок вітрів, уміли передбачати наближення бурі й хуртовини; той, хто працював у саду, полі та на городі, навчився прогнозувати наступ заморозків, сльоти, сухої погоди. Відібрані прикмети не лише передаються з покоління в покоління, а й відповідно перевіряються, уточнюються і доповнюються новим досвідом.

Кожен народ за багато століть свого існування виробив власні знання й уявлення про природні та біологічні фактори, які пройшли й витримали перевірку віковою практикою. Уважне і вдумливе спо­стереження за природними явищами, змінами погоди спричинило виникнення різних прикмет і передбачень. Спостереження за росли­нами і тваринами, рибами, птахами і комахами перед зміною погоди або перед природними катаклізмами наштовхнули наших предків на думку про якийсь невидимий зв’язок, який існує між ними, що не­зрозумілим чином впливає на їхню поведінку. Так, наприклад, серед природних „барометрів» особливо чутливими до змін погоди є воро­ни. Люди помітили: якщо ворони розкаркалися — треба чекати мо­розу, влаштували в небі хоровод — випаде сніг, сідають на землю — до відлиги, вмощуються на нижніх гілках дерев — насильний вітер. Як­що сіра ворона на заході сонця самотньо сидить на верхівці найви­щого дерева — чекайте лютого морозу.

Горобці й голуби у містах і в селах настільки близько живуть біля людей, що спостерігати за їхньою поведінкою не становить ніяких труднощів. Якщо горобці дружно цвірінькають — це на відлигу, якщо ж сидять настовбурчившись або ж купаються у пилюці — незабаром збереться на дощ. Голуби на потепління голосно воркують, а журав­лі починають танцювати. Якщо журавлі летять швидко і низько над землею — буде негода.