Оман високий (дивосил) — Inula helenium L.
Родина складноцвіті — Compositae
Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 100— 150 см, іноді до 250 см заввишки. Кореневище товсте, м’ясисте, всередині білувате з буруватими цятками; смак його гіркий (пекучий), запах досить приємний, сильний. Стебло пряме, борознисте, вгорі повстисте, гіллясте. Листки — прикореневі великі, зверху шерстисті, зісподу сіроповстисті, не- рівнозубчасті, довгасто-еліптичні, гострі, звужені у черешок; стеблові — чергові, серцевидно-яйцевидні, стеблообгортні. Кошики досить великі, до 8 см у поперечнику, окремі і в гронах, квітки жовті. Цвіте в липні — вересні.
Де росте? Розсіяно росте майже по всій території УРСР. Культивують на городах, дико росте по вологих чагарниках, на високих берегах рік, особливо на грунтах чорноземної зони, при ровах, по краях лук, іноді на лісових галявинах.
Що й коли збирають? Кореневище з коренями, в жовтні. Сушать у затінку (багаті на леткі олії, інулін, сапоніни).
Коли застосовують? Як відхаркувальний, злегка потогінний і сечогінний засіб. Знижуючи моторну і секреторну дію кишок, полегшує травлення та обмін речовин. Викликає менструацію. Також діє глистогінно (діючий чинник — алантова камфора: геленін, інулін, гіркота, слиз з гіркою речовиною — сполукою алантопікрином та іншими речовинами). Дія коренів оману високого відхаркувальна, бактерицидна, він сприяє травленню.
Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку води беруть 1 чайну ложку подрібненого кореня (більше 1 чайної ложки не брати, бо може спричинити блювання). Підсолоджений медом або цукром відвар вживають при відсутності апетиту, в’ялому травленні, поганому й частому відригуванні, частому здутті кишок, при коліках, гастриті, гастроентериті, проносі неінфекційного походження і жовтяниці, при мізерних менструаціях, грудних хворобах — разом (порівну) з коренем алтеї,— запаленні легень, емфіземі, туберкульозі легень, бронхітах, трахеїтах, щоб зменшити виділення харкотиння, як найефективніший відхаркувальний засіб — через кожні 2 години по 1 повній столовій ложці (розріджує густе, в’язке харкотиння). Можна також вживати у вигляді порошку з подрібнених коренів оману високого, розмішаного з медом,— по 5 чайних ложок на день.
Відвар свіжого подрібненого кореневища і коренів оману високого (2 столові ложки у півлітра портвейну варять 10 хвилин, п’ють по 50 г двічі на день після їди) рекомендують при катарах кишок і недостатній кислотності шлунка; також при туберкульозі легень (М. А. Носаль).
Під час сильної простуди, при грипі, коли хворий важко дихає і в нього нежить, кашель, після поставлених банок і розтирання скинідаром дають пити замість чаю відвар, приготований з кореневищ і коренів (порівну) оману високого і дягелю лікарського (по 1 столовій ложці кожного на 1 л холодної води, кип’ятять 10 хвилин).
При недокрів’ї, при блідій немочі (хлорозі) дають пити по 2 склянки на день (ложками) відвар коренів і кореневищ оману високого, трави тирличу і деревію, взятих порівну,— беруть по 1 чайній ложці кожного на півлітра води і кип’ятять 10 хвилин.
При корості, як рекомендує М. А. Носаль, жменю порізаних коренів і кореневищ оману високого варять 15 хвилин в 4—5 ложках свинячого несоленого топленого сала, додають 2 столові ложки чистого березового дьогтю і стільки ж порошку сірки. Цією маззю натирають протягом кількох днів, на ніч, тіло, вимиваючи його вранці міцним відваром (50 г на 1 л води) оману високого. Щодня змінюють білизну, постіль і верхній одяг і таким чином позбуваються цієї, навіть дуже задавненої шкірної хвороби (білизну треба виварювати, а вовняні речі прасувати гарячою праскою, щоб знищити всіх коростяних кліщів).
Ванни з міцного відвару кореня оману високого приймають при висипах, що сверблять, і гнійних — при золотусі, паршах, лишаях, нейродермітах. Припарки з подрібненого розвареного кореня прикладають (на кілька хвилин, щоб не спричинити опіку) при захворюванні суглобів. Порошок з кореня кидають на гаряче вугілля, щоб димом знищити мух, комарів, бліх.
В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем
