Озера — природні водоймища в заглибленнях суходолу (улоговинах), заповнені в межах озерної чаші (озерного ложа) різнорідною водною масою. Для озер характерна відсутність безпосереднього зв'язку зі Світовим океаном. Озера займають бл. 2,1 млн км2 або майже 1,4 % площі суходолу. Це приблизно у 7 разів більше поверхні Каспійського моря — найбільшого озера світу (424 300 км2).
Розподілені озера нерівномірно. Особливо багато їх на півночі — в тундрі і в лісовій зоні. На півдні, в степу і в пустелі озера зустрічаються рідше. У числі найбільших і найбільш відомих: Великі озера (Верхнє озеро, Гурон, Мічіган, Ері та Онтаріо) — у Північній Америці, Вікторія і Танганьїка — в Африці, Ладозьке озеро і Онезьке озеро — у Європі, висихаюче Аральське море — в Азії.
Походження озер різне. Вони можуть утворюватися у западинах, що виникли внаслідок нерівномірного розподілу льодовиків у районах материкового зледеніння (льодовикові і моренні озера); у карстових воронках і проваллях (карстові озера — наприклад, Шацькі озера в Поліссі); у просадочних проваллях при таненні льоду (термокарстові озера); у долинах, перегороджених обвалом, зсувом або льодовиком (загачені або завальні озера); у кратерах згаслих вулканів (вулканічні озера Камчатки, Курильських о-вів, о. Ява); за допомогою наносів з піску або мулу (лиманні озера Кримського п-ова); за допомогою ставків (штучні озера) і т. п.
Найцікавіші тектонічні озера, що виникли в місцях тектонічних розломів. Вони мають витягнуту форму і, як правило, дуже глибокі. Серед них — найглибше озеро світу Байкал (середня глибина 730 м, найбільша — 1620 м). Водна маса озер утворюється за рахунок атмосферних опадів. Іноді прісна вода замінює морську, яка заповнювала улоговину в геологічному минулому. Це — реліктові озера, серед них — Каспійське море, Аральське море, Ладозьке і Онезьке озера.
Озера бувають стічні (з яких витікають річки), проточні і безстічні (що не мають стоку, переважно в напівпустелях і пустелях). Дуже цікавим є безстічне озеро Чани, яке в залежності від коливань сезонної або річної кількості опадів схильне до різких змін контурів. До озер, що кочують, відносяться: Лобнор, Ейр і Чад.
Через великий об'єм води гідрологічний і термічний режими озер виражені не так різко, як у річок. На озерах не буває таких вражаючих підйомів води в період повені і паводків, льодостав і льодохід відбувається повільніше, ніж на річках. Але бувають сильні хвилі, в тому числі сейші.
Проточні озера переважно прісні і часто мають унікальну за якістю питну воду (яскравий приклад — Байкал). Безстічні озера в тій або іншій мірі мінералізовані, у них акумулюються солі (від І до 24,7 % — солонуваті озера, а від 24,7 до 47 % — солоні), що містяться навіть у прісній воді їхніх притоків. Є і мінеральні озера (які містять понад 47 % солей), у т. ч. проточні, що утворюються за рахунок надходження мінералізованих вод із глибин Землі. З них солі можуть випадати в осадок.
