Політична карта світу - це географічна карта, на якій відображено розподіл суходолу між державами та залежними територіями, з населенням кордонів між цими державами. Державою називається політичне утворення, що має владу на певній території, і здійснює над цією територією політичне, економічне та соціальне управління.

Важливим елементом політичної карти світу є столиця держав. Столицею називають головне місто країни, де перебувають головні органи управління державою, або резиденція глави держави. Приміром в Південній Африці аж три столиці, а в таких країнах як Ватикан і Науру столиць немає взагалі. Немає офіційної столиці і Швецарія (Берн викрнує роль столиці лише номінально).

Наразі сучасна політична карта світу налічує 203 держави та залежні території. Однак нинішній розподіл суходолу між державами був непостійним, а сама політична карта суттєво змінювалася протягом історичного розвитку. Саме тому географи визначили чотири головних періоди формування політичної карти світу, а саме:

Античний період, це той, коли на політичній карті стародавнього світу існували такі держави як Єгипет, Шумер, а пізніше Греція, Римська імперія, і Візантійська імперія, яка прийшла їй на заміну. Він закінчився в 476 році з падінням Західної Римської імперії і початком епохи Середньовіччя;

Середньовічний період пов'язаний з епохою Великого переселення народів, падінням Західної Римської імперії, розвитком Східної Римської імперії (Візантії), виникненням нових держав у Європі, і зникненням старих. Це особливий період в світовій історії, коли політична карта змінювалася особливо динамічно.

Колоніальний період розпочався з настанням епохи Великих Географічних Відкриттів, яка ознаменувала собою закінчення Середньовіччя. Після відкриття нових територій почали виникати нові держави та колонії в Америці та Австралії. Завершився цей період лише на початку ХХ століття, з початком Першої світової війни в 1914 році.

Новітній період, який розпочався одразу по завершенню колоніального поділяється одразу на чотири етапи, оскільки він характеризується стрімкою зміною політичної карти світу протягом майже всього ХХ століття. Через свою динамічність цей період поділений на чотири етапи:

1. Перший етап (1918-1939) - розпочинається з закінченням Першої світової війни, яка тривала в 1914-1918 рр., в закінчується з початком Другої світової війни (Міжвоєння). Після закінчення Першої світової війни припинили своє існування колись могутні Німецька, Російська, Австро-Угорська та Османська імперії, і розпалися на низку нових держав. З'явилися такі держави як Чехословаччина, Польща, Литва, Фінляндія, Югославія (до 1929 року Королівство сербів, хорватів і словен).

2. Другий етап (1939-1955 рр.) тривав від початку Другої світової війни до середини 1950-х років. Німеччина, яка програла розв'язані нею ж війну втрачає ряд східних територій, і в той же час розділяється на три держави під різними протекторатами (НДР, ФРН, Західний Берлін). В 1948 році з'явилася нова держава на Близькому Сході - Ізраїль.

3. Третій етап (1950-1980 рр.) характеризується зміною політичної карти в країнах Африки, Океанії та Азії за рахунок падіння колоніального панування деяких країн, зокрема Великої Британії, Франції та Португалії. За цей час на карті світу з'явилося 102 нові держави, найбільше - в 1960 році (в Африці. Саме тому 1960 рік оголошено роком Африки.

4. Четвертий етап (з 1989 року) розпочався в кінці 1980-х років, і триває до наших днів. Він напряму пов'язаний із падінням світової системи соціалізму і наступним розпадом цілого ряду країн, таких як Радянський Союз, Югославія, та Чехословаччина. Територіальних змін зазнала Німеччина (об'єднання ФРН, НДР та Західного Берліна). Деякі територіальні зміни відбулися в країнах Африки (розпад Судану, відокремлення Еритреї від Ефіопії, проголошення незалежності Намібії від Південної Африки) та Азії (об'єднання Ємену). Для цього етапу характерним є виникнення так званих "квазідержав", які не визнані міжнародною спільнотою і утворилися у ході збройного сепаратизму за підтримки третіх сторін (приміром Придністровя, Абхазія, Південна Осетія, Нагірний Карабах). Ці утворення хоч і існують фактично, але не знайшли свого відображення на політичній карті світу через свою юридичну нікчемність.

 

Джерело: Kostyantyn Khimichenko