Повітряний транспорт

Створення і розвиток повітряного транспорту в найбільшій мірі від­повідає функціонуванню господарського і суспільного життя в окремих країнах, регіонах і світі загалом. Він взяв на себе найважливіші завдання інтернаціоналізації і глобалізації всіх сторін людської діяльності у другій половині XX ст. Головна перевага повітряного транспорту — швидкість сполучення, охоплення його діяльністю практично всієї території земної кулі. Це зближує функції повітряного транспорту і телекомунікацій, де головне — доставка інформації або її творця — людини. Разом з тим авіаперевезення забезпечують переміщення тільки найцінніших або термі­нових вантажів — продукції найбільш кваліфікованої діяльності науки і промисловості.

Повітряний транспорт до останнього часу розвивався переважно як спеціалізований засіб пасажирських перевезень. Частка повітряного транспорту у світовому вантажообігу всіх видів транспорту дуже мала і складає менше відсотка. Однак його роль у доставці термінових ванта­жів поза конкуренцією, а в умовах глибокого міжнародного розподілу праці це має велике значення. Він все більше освоює великі переміщен­ня вантажів; наприклад, важкий транспортний літак «Мрія» виконує завдання різного характеру: наукові, природоохоронні, протипожежні, рятувальні, монтажні, поліцейські і т.п. Вони будуть розширюватися із створенням нових типів і поколінь літаків і вертольотів, інших видів по­вітряних засобів. Усе це розширює перспективи зростання повітряного транспорту. У наш час йде процес формування персональних літальних засобів, що нараховують сотні тисяч одиниць. У структурі пасажирських авіаперевезень переважають внутрішні рейси, на яких у 1995 р. було перевезено 71 % пасажирів, а на міжнародних — 29 % усієї їх кількості. Повітряний транспорт значною мірою монополізований. У світі нарахо­вується бл. 1,5 тис. авіакомпаній, однак у 1995 р. на частку найбільших з них припадало бл. 54 % світових перевезень пасажирів і 61 % пасажирообігу. Переважали компанії Північної Америки (8), Європи (6), Японії (3). У діяльності авіакомпаній відбуваються складні процеси конкурен­ції, які змушують їх прагнути до інтеграції і кооперації. Це посилює їхню роль в концентрації авіаперевезень. Тільки за 1980— 1995 pp. частка найбільших авіакомпаній у світовому пасажирообігу збільшилася з 50 до 60 %. Вони контролюють практично усі регулярні пасажирські авіаперевезення. Розвиток повітряного транспорту у другій половині XX ст. змі­нив роль окремих регіонів в пасажирообігу.

Авіаційний пасажирський транспорт виявив усі свої переваги на далеких і супердалеких маршру­тах і в подоланні великих водних і арктичних просторів. Показником цього є зростання міжнародного пасажирообігу, що у 1995 р. становив 56 % всіх авіаперевезень. Він дуже розрізнюється по регіонах світу: Захі­дна Європа, Африка і Океанія — 80—90 %; Північна Америка — всього 30 %. Провідна роль Північної Америки в авіаперевезеннях пасажирів значно змінилася, але поки що регіон залишається їх лідером, особливо США (у 1995 р. — понад 38 % пасажирообігу у світі). Дуже зросла частка Азії як за рахунок Японії (6 % у світі), так і КНР (до 10 %). Західна Євро­па, як і раніше, залишається на другому місці в авіаперевезеннях: найбі­льший пасажирообігу Великобританії (бл. 7 %). Розукрупнення однієї з найбільших у світі авіакомпаній — радянського «Аерофлоту» — на 380 дрібних компаній дозволило йому в 1995 р. зайняти тільки 25-е місце серед усіх авіакомпаній світу.

Повітряний транспорт для своєї стійкої і безпечної роботи потребує дуже складної інфраструктури. У наш час у світі нараховується більше 5 тис. аеропортів. Через кожний найбільший аеропорт світу (наприклад, в США — в Чікаго, Атланті, Далласі, Лос-Анджелесі, в Великобрита­нії — в Лондоні) щорічно проходить від 50 до 70 млн пасажирів — насе­лення цілої великої країни. Це зумовлює жорсткі вимоги не тільки до безпеки польотів, але й до прийому пасажирів, організації їх обслугову­вання. Сучасні аеропорти світового значення — це найскладніші інже­нерно-технічні споруди, насичені найсучаснішими видами обладнання. Насамперед це стосується могутніх систем радіолокації і телекомунікацій, що дозволяють безперервно контролювати і регулювати зліт і посад­ку літаків, підтримувати зв'язок з авіалайнерами в зоні обслуговування аеропортів.