Головна водна артерія Австралії Муррей разом з великими притоками Дарлінгом, Маррамбіджи і Гоулберном дренує територію площею 1072,8 тис. км2 у Новому Південному Уельсі, Вікторії, Квінсленді і Південній Австралії. Верхів'я великих притоків знаходяться на відстані 200 км від східного узбережжя і зливаються, утворюючи головні річки, які течуть у звивистих руслах до моря. Муррей бере початок у Сніжних горах і впадає в затоку Енкаунтер. Її загальна довжина становить 2575 км, у тому числі останні 970 км доступні для проходу невеликих суден.
Піщані мілини, що перегороджують гирло річки, служать перешкодою для заходу морських суден. Річка Маррамбіджи (довжина 1690 км) починається в районі Кума і впадає в Муррей. Стік Муррею і Маррамбіджи регулюється гідроенергосистемою «Сніжні гори». Притоки Дарлінга дренують усі західні схили гір Східної Австралії на півночі Нового Південного Уельса і частково на південному сході Квінсленда.
Річка Дарлінгдовжиною 2740 км впадає в Муррей біля Уентуерта. На Західному плато стік роз'єднаний, і існуючі там потоки функціонують рідко і нетривалий час, а закінчуються у тимчасових озерах або болотах. Велика територія в Квінсленді, на Північній території і в Південній Австралії площею 1143,7 тис. км2 належить до басейну оз. Ейр, одного з найбільших у світі басейнів внутрішнього стоку. Великі річки цього басейну Джорджина, Дайамантіна і Купер-Крік характеризуються малими схилами і зазвичай являють собою лабіринти сухих русел, що переплітаються, однак після дощів вони можуть розливатися на багато кілометрів завширшки.
Води цих річок дуже рідко досягають оз. Ейр: у 1950 р. його улоговина заповнилася уперше за часи колонізації материка європейцями. Характерні тимчасові водотоки; їх називають кріками. Найбільший з них — Куперс-Крік. Більше половини площі материка (60 %) не має стоку в океан.
