Ромашка лікарська — Matricaria chamomilla L.
Родина складноцвіті — Compositae
Як виглядає? Однорічна трав’яниста ароматна рослина до 35 см заввишки, з сильно галузистим стеблом. Листки чергові, двоперистороздільні, з лінійними частками, кошики на довгих квітконіжках поодиноко вінчають верхівки гілок. В кошиках 12—17 білих язичкових (тичинкових) і багато жовтих трубчастих (маточкових) квіток, які зацвітають поступово. Спочатку білі язичкові квітки (пелюстки) підняті вгору, квітколоже тоді плоске, потім віночок розміщується горизонтально, під кінець цвітіння кошика, яке триває близько 3 тижнів. Чим більше до середини доходить цвітіння маточкових квіток, тим більше квітколоже набуває конічної форми і язичкові квітки спрямовуються вниз. У відміни ромашки лікарської — запашної ромашки (Matricaria matrica- rioides (Less.) Porter et Button.), яка як бур’ян потрапила з зерном в Європу, немає язичкових квіток (пелюсток). Цвіте у червні — серпні[1].
Де росте? На засмічених місцях, біля доріг, на городах, по пустирях, коло жител — по всій території У PCP.
Що й коли збирають? Кошики, у фазі горизонтального розміщення язичкових квіток. *
Коли застосовують? Як протизапальний, протиспазматич- ний і вітрогінний засіб, при шлункових, кишкових і ниркових коліках (спазмах), при алергійних гастритах, колітах, ревматизмі, при затриманні менструального циклу, як протизапальний засіб при запаленні внутрішніх органів, при болях у ділянці матки, бронхіальній астмі, ангінах, простудах з високою температурою. Злегка проносний, потогінний засіб, при жовтяниці — жовчогінний (у поєднанні з клізмами з напару ромашки, які очищають кишки від незасвоєних жирів), пом’якшувальний засіб (дезинфекційна дія складника леткої олі'і хамазулену, який також послаблює алергійні реакції, і спазмолітична та потогінна дія глікозидів, гіркоти, саліцилової кислоти, а також слизу, камеді, капронової та ізовалеріанової кислот). Олія, збуджуючи центральну нервову систему, особливо довгастий мозок, посилює рефлекторну діяльність, прискорює дихання, серцевий ритм, розширює мозкові судини.
Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 2 чайні ложки квіток і настоюють 10 хвилин. П’ють, залежно від потреби, 1—3 склянки на день (дітям при здутті кишечника дають пити чайними або десертними ложками і роблять їм клізму з напару ромашки).
При гастритах і виразковій хворобі вживають чай з ромашки і меліси, взятих порівну (1 столова ложка суміші на 1 склянку окропу), п’ють гарячим 3 склянки на день, протягом 2—3 місяців. При здутті від недоброякісної їжі користуються сумішшю (порівну) ромашки, ягід ялівцю, трави холодної м’яти, звіробою і золототисячника — беруть 1 столову ложку суміші на 1 склянку води, кип’ятять 10 хвилин, коли прохолоне, п’ють (після проносного) 3 склянки на день. Міцний відвар ромашки може спричинити блювання.
При гастритах, ентеритах заварюють 2 чайні ложки суміші (порівну) квіток ромашки лікарської, трави деревію ти- сячолистого, трави полину гіркого, листків м’яти холодної і шавлії в 1 склянці окропу, відціджують і п’ють гарячим двічі на день по півсклянки, за 20—30 хвилин до їди.
Напаром з ромашки промивають гнійні рани, виразки, полощуть ним рот, промивають очі при запаленнях, роблять спринцювання піхви при білях у жінок, примочки на опухлі, запалені місця; при екземі, фурункулах, панариції, свербінні у людей похилого віку; промивають вухо (у суміші з 5% перекисом водню) у випадку витікання з нього. При подагрі, ревматичних запаленнях, флюсах тощо роблять припарки з подушечок, наповнених (порівну) квітками бузини чорної і ромашки, змочених окропом і зігрітих у посудині на плиті.
При мокрих екземах, висипах на шкірі, ранах, виразках, також при подагричних опухах (з кухонною сіллю) беруть 4 ложки квіток ромашки на 1 л води, кип’ятять 10 хвилин і відвар додають до повної ванни.
Застосовують як косметичний засіб. У міцному напарі ромашки миють 4 рази на тиждень обличчя, не витираючи його. Потім, на кілька годин, перед виходом з дому, накладають на обличчя марлю, змочену сумішшю сирого жовтка, меду, мигдалевої олії і міцного напару ромашки. Така маска надає шкірі приємного вигляду і робить її гладенькою.
Щоб надати волоссю золотавого відтінку, білявки миють його міцним напаром з квіток ромашки. Розтерті свіжі квітки ромашки вкладають у ніс — лікують нежить.
[1] Подібна до ромашки її близька «родичка» королиця звичайна (ромен білий—Leucanthemum vulgare Lam.) 30— 50 см заввишки, з цільними листками і поодинокими кошиками, з слабо ароматичним запахом і гострим смаком. Діє вона сечогінно, болезаспокійливо, гонить дрібних глистів і відлякує комах. Відвар трави (листки і квітки), в такій само дозі, як ромашки, вживають при простуді, лихоманці, нетриманні сечі, болях у животі, кашлі, ядусі, туберкульозі легень, при грижі, геморої. Зовнішньо застосовують при очних хворобах.
Для дитячих ванн використовують при шкірних хворобах, у, вигляді мазі (розтерта трава з вершковим маслом або несоленим салом) — при висипах на тілі, лишаях, виразках.
В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем
