Розмарин лікарський

Розмарин лікарський — Rosmarinus officinalis L.

Родина губоцвіті — Labiatae

Розмарин лікарський Як виглядає рослина? Багаторічний вічнозелений кущ 0,5—1,5 м заввишки. Листки малі, вузькі, тупі, зверху темно- зелені, зісподу білоповстисті, з характерним запахом. Квіт­ки двогубі, блідо-фіолетово-блакитні, зібрані в невеликі ки­тиці. Цвіте у лютому — травні.

Де росте? Вирощують у горщиках, у квітниках; як ефіро­олійну рослину культивують головним чином у Криму й За­карпатті. В грунті не витримує тривалих морозів ниж­че 10-12°.

Що й коли збирають? Листки, з червня по серпень.

Коли застосовують? При порушенні діяльності шлунка (диспепсії), при набряках ніг, загальному ослабленні, серце­вих неврозах, як засіб, що посилює менструацію, при клімак­сі; в суміші з лавандою колосковою (Lavandula spica L.) — вживають проти високого кров’яного тиску і після кровови­ливу в мозок.

Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть чайну ложку листків і настоюють 10 хвилин. П’ють вранці й увечері по 1 склянці, ковтками. Найкраще діє розмарин, коли його варити з білим виноградним вином або коли на­стояти біле вино на ньому. П’ють чарками (діє летка олія, що поліпшує серцеву діяльність,— в олії є камфора, бор­неол, а також інші речовини). При шлунковій ахілії беруть З столові ложки суміші трави споришу, листків розмарину і трави холодної м’яти у співвідношенні 6:3:2 на 3 склянки окропу, настоюють 2 години і п’ють теплим — першу склянку натщесерце, інші дві — через годину після їди. Суміш діє та­кож жовчогінно. В олії міститься борнеол, який окислюється до камфори, що діє на судиноруховий центр головного мозку. При болях у ділянці шлунка, проносах беруть 1 сто­лову ложку суміші листків розмарину, листків холодної м’яти і підбілу звичайного в співвідношенні 3:5:6 на 1 склянку окропу, настоюють 10 хвилин і п’ють по 2— З склянки на день.

Для заспокійливих компресів при болях і для лікування білей у жінок повну склянку суміші листків розмарину, листків шавлії і листків холодної м’яти у співвідношенні 4   : 10 : 5 заливають окропом, щоб розпарилась. Також роблять компреси при запаленні середнього вуха, свинці, виразках. Розмаринова олія, крім борнеолу і камфори, містить також терпен цинеол, що подразнює шкіру, і тому спиртову насто­янку листків розмарину в співвідношенні 2 :1 вживають для втирань і ванн при лікуванні деяких ревматичних хвороб, радикуліту, тромбофлебіту, гіпертонії, при невритах та про­студах.

Для ароматичних ванн використовують суміш (порівну) листків розмарину, квіток лаванди, квіток ромашки, листків м’яти холодної, трави чебрецю і Кореневищ аїру — беруть жменю, розмелюють до стану грубого порошку, варять в 2 л води, проціджують через марлю і відвар додають до повної ванни для лікування функціонального захворювання нерво­вої системи, перевтоми.

В косметиці застосовують так звану розмаринову водичку. Суміш 3 частин трави розмарину й 1 частини лаванди зали­вають у пляшці з широкою шийкою 70% спиртом на 5 см вище зілля. Пляшку затикають і становлять на 2 тижні в темне місце. Готової розмаринової водички відливають стіль­ки, скільки її потрібно, щоб втерти на ніч, перед сном, у по­миту шкіру обличчя. Вранці змивають її водою. При цьому не потрібні креми, пудри. Тривале вживання цієї водички робить шкіру пружною, запобігає утворенню зморшок, на­віть розгладжує ті, що вже з’явилися.

***** Бороздя просторы интернета наткнулся на очень содержательный дневник трейдера. Мне лично понравилось, а вы как считаете?

В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем