Розмарин лікарський — Rosmarinus officinalis L.
Родина губоцвіті — Labiatae
Як виглядає рослина? Багаторічний вічнозелений кущ 0,5—1,5 м заввишки. Листки малі, вузькі, тупі, зверху темно- зелені, зісподу білоповстисті, з характерним запахом. Квітки двогубі, блідо-фіолетово-блакитні, зібрані в невеликі китиці. Цвіте у лютому — травні.
Де росте? Вирощують у горщиках, у квітниках; як ефіроолійну рослину культивують головним чином у Криму й Закарпатті. В грунті не витримує тривалих морозів нижче 10-12°.
Що й коли збирають? Листки, з червня по серпень.
Коли застосовують? При порушенні діяльності шлунка (диспепсії), при набряках ніг, загальному ослабленні, серцевих неврозах, як засіб, що посилює менструацію, при клімаксі; в суміші з лавандою колосковою (Lavandula spica L.) — вживають проти високого кров’яного тиску і після крововиливу в мозок.
Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть чайну ложку листків і настоюють 10 хвилин. П’ють вранці й увечері по 1 склянці, ковтками. Найкраще діє розмарин, коли його варити з білим виноградним вином або коли настояти біле вино на ньому. П’ють чарками (діє летка олія, що поліпшує серцеву діяльність,— в олії є камфора, борнеол, а також інші речовини). При шлунковій ахілії беруть З столові ложки суміші трави споришу, листків розмарину і трави холодної м’яти у співвідношенні 6:3:2 на 3 склянки окропу, настоюють 2 години і п’ють теплим — першу склянку натщесерце, інші дві — через годину після їди. Суміш діє також жовчогінно. В олії міститься борнеол, який окислюється до камфори, що діє на судиноруховий центр головного мозку. При болях у ділянці шлунка, проносах беруть 1 столову ложку суміші листків розмарину, листків холодної м’яти і підбілу звичайного в співвідношенні 3:5:6 на 1 склянку окропу, настоюють 10 хвилин і п’ють по 2— З склянки на день.
Для заспокійливих компресів при болях і для лікування білей у жінок повну склянку суміші листків розмарину, листків шавлії і листків холодної м’яти у співвідношенні 4 : 10 : 5 заливають окропом, щоб розпарилась. Також роблять компреси при запаленні середнього вуха, свинці, виразках. Розмаринова олія, крім борнеолу і камфори, містить також терпен цинеол, що подразнює шкіру, і тому спиртову настоянку листків розмарину в співвідношенні 2 :1 вживають для втирань і ванн при лікуванні деяких ревматичних хвороб, радикуліту, тромбофлебіту, гіпертонії, при невритах та простудах.
Для ароматичних ванн використовують суміш (порівну) листків розмарину, квіток лаванди, квіток ромашки, листків м’яти холодної, трави чебрецю і Кореневищ аїру — беруть жменю, розмелюють до стану грубого порошку, варять в 2 л води, проціджують через марлю і відвар додають до повної ванни для лікування функціонального захворювання нервової системи, перевтоми.
В косметиці застосовують так звану розмаринову водичку. Суміш 3 частин трави розмарину й 1 частини лаванди заливають у пляшці з широкою шийкою 70% спиртом на 5 см вище зілля. Пляшку затикають і становлять на 2 тижні в темне місце. Готової розмаринової водички відливають стільки, скільки її потрібно, щоб втерти на ніч, перед сном, у помиту шкіру обличчя. Вранці змивають її водою. При цьому не потрібні креми, пудри. Тривале вживання цієї водички робить шкіру пружною, запобігає утворенню зморшок, навіть розгладжує ті, що вже з’явилися.
***** Бороздя просторы интернета наткнулся на очень содержательный дневник трейдера. Мне лично понравилось, а вы как считаете?
В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем
