У вересні 1939 року населення західних областей України возз’єдналося зі своїми братами - українцями. В 1940 році почалась робота з організації гідрологічних станцій у Галичі, Львові, Самборі, Стрию, Чорткові, Коломиї, Ковелі, Луцьку і Сарнах; почалося відновлення постів. Мінаков І.К. разом зі своєю дружиною Л.О.Беседіною відновили 51 пост в гірських районах в басейні Дністра, а І.К.Мінаков став начальником Стрийської станції.
У червні 1940 року вже діяла гідрологічна мережа Західної України в складі 8 станцій і 137 постів.
З березня 1940 року почалась організація мережі метеорологічних станцій. У цій роботі активну участь брали М.В.Петранівський, П.І.Янчук та інші. Було організовано 26 метеорологічних станцій і 56 дощомірних постів. Для обслуговування авіації в Дрогобичі, Луцьку, Львові, Рівному, Станіславі (зараз Івано-Франківськ) і Тернополі були організовані авіаметеорологічні станції.
У 1940 році у сім’ю народів України повернулась частина Бесарабії і Північна Буковина. Вивчення гідрологічного режиму Верхнього Прута і Черемоша було вирішено зосередити у Чернівцях, куди перевели Коломийську станцію з 25-ма постами. У Чернівцях було збудовано аерологічну станцію.
Після возз’єднання західних областей з Україною в Карпатах, на горі Поп-Іван, була відновлена робота обсерваторії, яка була створена тут військово-повітрянними силами Польщі, проте її робота продовжувалась недовго, згодом унікальна будівля почала руйнуватись, що триває й понині.
"Гідрометеорологічна служба України" за редакціїю В.М.Ліпінського
На фото- запуск шар-пілоту на АМСЦ Рівне. Архівне фото, рік точно не встановлено.
