Географія (від грецьк. ge — земля і grapho — пишу) — наука, що вивчає географічну оболонку Землі, її структуру і динаміку, взаємодію і розподіл у просторі її окремих компонентів.
Основні цілі — географічне наукове обгрунтування шляхів раціональної територіальної організації суспільства і природокористування, створення основ стратегії екологічно безпечного розвитку суспільства. Найважливіший предмет географічного вивчення — процеси взаємодії людини і природи, закономірності розміщення і взаємодії компонентів географічного середовища на локальному, регіональному, національному (державному), континентальному, океанічному, глобальному рівнях. Складність об'єкта дослідження обумовила диференціацію єдиної географії на ряд спеціалізованих наукових дисциплін. Це дає підставу розглядати сучасну географію як систему наук, в якій виділяються природничі, або фізико-географічні, і суспільні географічні науки. До фізико-географічних наук відносяться комплексна фізична географія (включає загальне землезнавство, ландшафтознавство, палеогеографію) і суміжні з іншими науками геоморфологія, кліматологія, гідрологія суходолу, океанологія, гляціологія, географія Грунтів, біогеографія; до суспільних географічних наук — економічна географія, соціальна географія, географія населення, географія культури, політична географія. У систему географічних наук включаються також країнознавство і комплексні дисципліни прикладного характеру (медична географія, військова географія, рекреаційна географія тощо). Особливе місце в системі географічних наук займає картографія.
Летние и зимние шины нокиан оправдают свою марку при узучении практичесской географии.
Географічні знання, уміння «читати» карту — необхідні елементи культури і наукового світогляду. Уперше термін «географія» увів у III ст. до н. е. давньогрецький вчений Ератосфен.
