Ератосфен

Ератосфен (бл. 275—194 pp. до н. е.) — один з найвідоміших учених античності. Особливо прославили Ератосфена праці з астрономії, географії і математики, однак він успішно працював і в галузях філології, поезії, музики і філософії, за що сучасники дали йому прізвисько Пен-татл, тобто Багатоборець. Ератосфен народився в Африці, в Кирені. Навчався спочатку в Александрії, а потім в Афінах. Очевидно, завдяки чудовій освіті й різноманітності інтересів бл. 245 р. до н. е. Ератосфен отримав від Птолемея III Евергета запрошення повернутися в Алексан-дрію, щоб стати вихователем спадкоємця престолу і очолити Александ-рійську бібліотеку. На жаль, його твори не збереглися, від них залишилися тільки фрагменти. Ератосфен є засновником наукової географії. В його «Географії» у 3 книгах містилася історія географічних відкриттів, а також розглядався ряд фізичних і математичних проблем, пов'язаних з географією, включаючи ідею про сферичну форму Землі та опис її поверхні. Однак найвизначнішим досягненням Ератосфена . . . .

Географія (від грецьк. ge — земля і grapho — пишу) — наука, що вивчає географічну оболонку Землі, її структуру і динаміку, взаємодію і розподіл у просторі її окремих компонентів.

Основні цілі — географічне наукове обгрунтування шляхів раціональної територіальної організації суспільства і природокористування, створення основ стратегії екологічно безпечного розвитку суспільства. Найважливіший предмет географічного вивчення — процеси взаємодії людини і природи, закономірності розміщення і взаємодії компонентів географічного середовища на локальному, регіональному, національному (державному), континентальному, океанічному, глобальному рівнях. Складність об'єкта дослідження обумовила диференціацію єдиної географії на ряд спеціалізованих наукових дисциплін. Це дає підставу розглядати сучасну географію . . . . .