Синюха блакитна

Синюха блакитна — Polemonium coeruleum L.

Синюха блакитна — Polemonium coeruleum L.

Родина синюхові — Polimoniaсеае

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина до 120 см заввишки. Кореневище її товсте, до 3 см у поперечнику, ко­ротке — не більше 5 см, повзуче, з тонкими мочкуватими ко­ренями; спочатку гірке на смак, а потім солодкувате, з від­чуттям слизу. Стебла здебільшого поодинокі, прості, прямо­стоячі, рівномірно облиснені. Листки чергові непарноперисті, з численними довгасто-яйцевидними листочками, прикорене­ві — в розетці. Квітки сині або синьо-лілові чи блакитні, зібрані у верхівкову видовжену або китицеподібну волоть. Плоди — майже кулясті коробочки, які легко розтріскують­ся. Цвіте у червні — липні.

Де росте? На Поліссі, в Лісостепу, крім Покуття і Поділ­ля, в Степу на північному сході, по лісових галявинах, на вологих місцях, по берегах річок, на вкритих лісами схилах гір та серед чагарників. Розводять як культурну рослину.

Що й коли збирають? Кореневища з коренями, восени, їх швидко миють і ріжуть вздовж. Сушити можна і на сонці.

Коли застосовують? Як відхаркувальний засіб при гострих і хронічних бронхітах, коклюші, туберкульозі легень, зокре­ма навіть з кровохарканням (дія сапонінів) і як заспокійли­вий засіб при різних нервових і психічних захворюваннях, який заспокоює центральну нервову систему і знижує реф­лекторну її збудність у 8—10 разів сильніше, ніж валеріана [1]. Цим пояснюється корисна дія синюхи в суміші з сухоцвітом болотяним при лікуванні виразкової хвороби шлунка і два­надцятипалої кишки (дія смол, органічних кислот, жирної і леткої олій та інших, іце не вивчених, речовин, які ви­являють вплив на нервову систему). У хворих зникає симп­том ніші, зменшуються диспепсичні явища, поліпшується загальний стан, збільшується вага тіла. При атеросклерозі тритерпенові сапоніни синюхи знижують кількість холесте­рину в крові.

Застосовують у вигляді відвару. В 1 склянці води варять протягом 30 хвилин і столову ложку подрібненого кореня синюхи і п’ють тричі на день по 1 столовій ложці відвару, через 2 години після їди.

При лікуванні виразкової хвороби за півгодини до їди вживають додатково ще по 1 столовій ложці відвару сухоцві­ту болотяного (1 столова ложка трави на 1 склянку окропу). Курс лікування триває 3 тижні. Замість відвару можна вжи­вати настоянку на спирту — беруть 25 г подрібненого коре­невища з коренями на 100 г спирту. П’ють тричі на день, по 15 крапель на ложку води, через 2 години після їди. 


[1] Дужче хіба діє при безсонні, неврозі серця і явищах жіночого клімаксу відвар надземних частин, зібраних під час цвітіння, південно-американської ліани, яку в нас за­любки вирощують у кімнатних горщиках, завдяки її деко­ративно розсіченому листю і п’ятипелюстковим квіткам, що своєю внутрішньою побудовою зумовлюють назву рослини — страдноцвіт м’ясо-червоний (Passiflora incarnata L.) Рослина ця з родини страдноцвітих (Passifloraceae). Загуслий до по­ловини відвар 1 столової ложки трави в 1 склянці води вживають по 1 столовій ложці тричі на день. Протипоказа­на при атеросклерозі і ваді серця. Вживають також у су­міші (порівну) з квітками глоду при функціональних роз­ладах серцевої діяльності, під час клімактерію, при без­сонні.

В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем

 
Розділ сайту: