Вода в океані солона. Солоний смак додають 3,5 % розчинених мінеральних речовин, що містяться в ній — головним чином сполуки натрію і хлору, — основні інгредієнти кухонної солі. Наступним за кількістю є магній, за ним — сірка; присутні також всі звичайні метали. З неметалічних компонентів особливо важливі кальцій і кремній, оскільки саме вони беруть участь у будові скелетів і раковин багатьох морських тварин. Завдяки тому, що вода в океані постійно перемішується хвилями і течіями, її склад майже однаковий в усіх океанах.
Середня концентрація солей у морській воді 35 г на І кг води, або 35 проміле (35 ‰). Під впливом сильного випаровування солоність на поверхні океану може бути трохи більша, в областях рясних дощів — трохи менша, а біля берегів при змішуванні з річковою водою — значно менша від звичайної. Наприклад, у поверхневих шарах Білого моря солоність не перебільшує 26‰, Чорного моря — 18‰, Балтійського в центральній його частині — 6—8‰, Азовського — 11‰,а на поверхні Червоного моря, у яке не впадає жодна річка і де випаровування велике, солоність досягає 40‰. Дивним є те, що склад і відносний вміст різних солей усюди в океані залишаються незмінними. Постійність сольового складу вказує на тісний зв'язок між всіма частинами Світового океану.
Звідки в океан потрапили солі? Вчені вважають, що в період утворення земної кори і океану з речовини мантії разом з парами води виділялися кислі вулканічні дими, що містили сполуки хлору, брому, фтору. Перші «порції» води на поверхні Землі були кислими. Ця первинна вода руйнувала і вилуговувала базальти, граніти та інші кристалічні породи земної кори і витягувала з них лужні елементи — натрій, калій, кальцій, магній тощо. Лужні елементи сполучалися з хлором і бромом і нейтралізували розчин. З часом надходження кислих вулканічних димів зменшувалося, а вилужування порід суходолу продовжувалося. Таким чином океанська вода поступово накопичувала солі і набувала лужної реакції, яка властива їй і в наш час. Гази, які не розчинилися у воді, потрапляли в атмосферу. У первинній атмосфері Землі майже не було кисню. Він виникав лише в невеликих кількостях у верхніх шарах атмосфери, де під дією ультрафіолетових променів водяна пара розкладається на водень і кисень. Переворот в хімії океану й атмосфери стався понад 3 млрд років тому, коли внаслідок складних процесів у морській воді утворилися перші органічні молекули і виникло рослинне життя. Завдяки цьому в океані і в атмосфері з'явився вільний кисень, який постійно виділявся в процесі фотосинтезу. Так створилися необхідні умови для появи і розвитку тваринних організмів. Внаслідок окиснення сполук азоту, які виділялися з надр Землі, з'явився вільний азот. Як і кисень, він увійшов до складу атмосфери і частково розчинився у воді. Окиснення первинних сполук вуглеводу призвело до утворення вільної вуглекислоти. Приблизно на початку палеозою (500 млн років тому) океанська вода за сольовим складом і вмістом у ній газів майже не відрізнялася від сучасної.
Хлориди (солі соляної кислоти) складають у ній 88,7 % від всієї солоності, сульфати (солі сірчаної кислоти) — 10,8 %, карбонати (солі вугільної кислоти) — 0,3 % й інші солі — 0,2 %. Загальна кількість солей у Світовому океані досягає 5∙1016т. Містяться у морській воді і деякі непостійно розчинені речовини, їх кількість невелика, але роль — величезна. Це передусім біогенні елементи: солі фосфору, азоту, сполуки кремнію і кальцію; потім так звані мікроелементи, розчинені в океанській воді в дуже малих кількостях. Усього в океанській воді поки що виявлено 70 хімічних елементів, але, ймовірно, присутні усі з відомих на нашій планеті.
