Джерело снігового покриву — сніжинки. Вони утворюються в холодних шарах тропосфери внаслідок конденсації вологи на частинках пилу, солей, спорах і пилку рослин, які літають у повітрі. Опускаючись на Землю через шари повітря з різною температурою і вологістю, сніжинки змінюються: ростуть, злипаються, дробляться. Внаслідок цього виникає незліченна різноманітність форм сніжних кристалів.
Зараз існує декілька чудових атласів, де зібрані тисячі фотографій сніжинок, і жодна з них не повторює іншу, хоч сніговим кристалам притаманна одна спільна властивість — вони шестигранні. Частіше за все це красиві зірочки з шістьма променями, шестигранні пластинки, стовпчики з шістьма гранями, схожі на келихи, тощо.
Розміри і форма сніжинок залежать від температури повітря і сили вітрів, при яких вони випадають. Під час сильних морозів у Сибіру або в Центральній Антарктиді випадають найдрібніші снігові кристали — стовпчики, звані алмазним пилом. На поверхні Землі сніжинки утворюють сніговий покрив. До кінця зими він досягає товщини більше за метр і складається з окремих шарів снігу, які утворилися в різний час і за різних умов. Тому ці шари неоднакові: щільні або пухкі, з дрібнозернистого або грубозернистого снігу.
Під впливом вітрів, відлиги, сонячної радіації на поверхні снігового покриву виникає наст, іноді такий міцний, що витримує людину. У той же час всередині сніжної товщі нижні шари снігу розпушуються і на межі з грунтом утворюють горизонт глибинної паморозі, що складається з великих (до 5 мм у поперечнику) порожнистих кристалів. Сніг має ряд важливих властивостей. Сніговий покрив відбиває більше половини променистої енергії Сонця, а найбільш чистий сухий сніг — до 90 % сонячних променів. Це охолоджує території, покриті снігом. Сніговий покрив здатний випромінювати теплову енергію, і тому навіть те незначне тепло, яке він має, швидко йде в атмосферу. У той же час сніговий покрив, щільність якого звичайно не перевищує 0,3 г/см3, дуже мало теплопровідний. Навіть незначний його шар оберігає ґрунт від глибокого промерзання і створює більш сприятливі умови для зимівлі рослин. У будь-який час потоки теплого повітря можуть прориватися в райони, де панує зима і лежить сніг. Сніг нагрівається від теплого повітря, але тільки до 0°. Далі він починає танути, і температура його не може піднятися вище. А оскільки для танення треба у багато разів більше тепла, ніж для нагрівання, то прогрівання засніжених районів гальмується.
Як тільки посилиться вітер, маса снігу підіймається з поверхні й виникає завірюха. Сніг переноситься на кілька кілометрів і відкладається в нерівностях рельєфу — у ярах і улоговинах, на узліссях, на околицях селищ. Особливо сильні завірюхи бувають у тундрі і в степах, де вітри місцями здувають весь сніг з поверхні.
