Галузева структура
Соціальний комплекс — це комплекс підприємств і установ, що обслуговують населення. До структури соціального комплексу входять
Соціальний комплекс
Галузі соціально-побутового призначення: житлово-комунальне господарство, готельне господарство, побутове обслуговування, торгівля, громадське харчування, громадський транспорт, зв’язок
Галузі соціально-культурного призначення: освіта, медицина, мистецтво, фізична культура, спорт, інформаційне обслуговування, туризм, забезпечення безпеки населення та правопорядку, страхування
Галузі, що виробляють предмети споживання: легка промисловість
Сфера послуг: розвиток і розміщення
Сфера послуг — комплекс закладів, установ і підприємств, діяльність яких спрямована на задоволення особистих матеріальних і духовних потреб населення з метою підвищення рівня його життя.
У наш час сфера послуг не задовольняє потреби населення: з’являються нові послуги, зникають старі. Новим видом є ділові послуги — інформація, реклама, консультація. Зростає рівень послуг, пов’язаних з освітою, відпочинком, туризмом, побутом.
Найбільшого розвитку галузі соціального комплексу набули у великих містах. До соціального комплексу належить найбільше приватних підприємств. Для нього характерний низький рівень виробництва. Якість обслуговування у нашій країні відстає від світових стандартів. Водночас, підприємства побутового обслуговування (понад 40 тис.) надають більш ніж 900 видів послуг населенню.
Легка промисловість: структура та принципи розміщення
Легка промисловість — сукупність галузей, що виробляють тканини, одяг, взуття та інші предмети споживання.
Легка промисловість: текстильна, швейна, трикотажна, панчішно-шкарпеткова, шкіряно-взуттєва, хутрова
Крім товарів масового споживання, легка промисловість випускає засоби виробництва для інших галузей: технічні сукна, меблево-декоративні тканини, корд, кирзу тощо. Вона відіграє важливу роль у піднесенні життєвого рівня населення.
Чинники, які впливають на розміщення підприємств легкої промисловості
|
Галузі, які орієнтуються на: |
||
|
сировину |
споживача |
сировину та споживача |
|
первинна переробка льону, вовни, шкіри |
швейна, шкіряно-взуттєва, хутрова |
текстильна: лляна, вовняна, шовкова |
Сировиною легку промисловість забезпечують сільське господарство та хімічна промисловість. У складі ВВП частка легкої промисловості становить 1,7 %. У галузі працюють переважно жінки.
Географія легкої промисловості
Текстильна промисловість — галузь легкої промисловості, що виробляє різні види тканин. Сировинна база: льон-довгунець, бавовна, вовна, кокони шовкопряда, синтетичні волокна. Підприємства розміщуються поблизу сировинної бази, важливу роль відіграють споживчий та трудовий фактори. Основні центри бавовняно-паперової промисловості: Донецьк, Херсон, Тернопіль, Чернівці; вовняної — Чернігів, Донецьк, Одеса, Кривий Ріг, Луганськ, Суми; шовкової — Київ, Черкаси; льонові тканини виробляють у Рівному, Житомирі.
Швейна промисловість розвинута в багатьох населених пунктах.
Центри розвитку трикотажної промисловості — Київ, Харків, Одеса, Львів, Луганськ, Житомир та інші міста; взуттєвої — Київ, Харків, Львів, Одеса, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Миколаїв та ін.; хутрової — Харків, Івано-Франківськ.
Для підприємств текстильної промисловості характерна така форма організації виробництва, як комбінування (наприклад, текстильний комбінат). Виробництво тканин на комбінатах проходить три основних стадії:
прядіння → ткацтво → обробка тканини.
Населення України не забезпечене продукцією текстильного й трикотажного виробництв, тому підприємства орієнтуються на привізну сировину й імпортні вироби.
Проблеми та перспективи розвитку комплексу
Проблеми комплексу:
- відстала технологія виробництва;
- низька якість продукції та недостатній асортимент;
- багато підприємств неконкурентоспроможні, деякі були закриті;
- недостатня власна сировинна база для розвитку легкої промисловості;
- багато сільських населених пунктів не мають доріг із твердим покриттям, бібліотек, будинків культур, відсутнє медичне обслуговування, газопостачання; високе зношування житлово-комунального господарства.
Шляхи вирішення проблем:
- удосконалити технологічну базу підприємств легкої промисловості;
- організувати діяльність спільних підприємств;
- продумати заходи боротьби з нелегальною продукцією;
- залучити інвесторів для реконструкції підприємств;
- створити сприятливі умови для роботи молодих фахівців у сільській місцевості.
