Збереження генетичних ресурсів та природних екосистем, які зазнають значного антропогенного впливу, є одним з найважливіших завдань природоохоронної діяльності в Україні. В законі України “Про охорону навколишнього природного середовища” законодавчо визначено, що одним з основних принціпів охорони довкілля є збереження видової різноманітності і цілісності природних об'’ктів та комплексів. Таким чином, Україна здійснює на своїй території екологічну політеку, спрямовану на збереження безпечного для існування живої та нежмвої природи навколишнього природного середовища, захисту життя і здоров’я населення.
Найбільш дієвими заходами щодо збереження природних територій в недоторканому або мало зміненому вигляді є їхнє заповідання, тобто створення на цих, найцінніших з природоохоронної точки зору територіях, заповідних об’єктів різної категорії захисту.
На сьогодні на землях лісового фонду створені і функціонують більше 2800 територій та об’єктів усіх категорій з різним режимом охорони – від повного невтручання людини (заповідники) до певних обмежень господарської діяльності. Загальна площа заповідних лісових територій складає більше 845 тис. Га, що становить майже 10% усіх лісів.
Лісові вгіддя охороняютьсяпрактично в усіх заповідниках України. З них найбільше значення мають такі заповідники, як Карпатський біосферний(Закарпатська обл.), Поліський (Житомирська обл.), Канівський (Черкаська обл.), “Розточчя” (Львівська обл.), “Горгани”(Івано-франківська обл.), Ялтинський гірсько-лісовий, “Мис Мартьян”, Карадазький (Автономна Республіка Крим), Дніпровсько-Орільський (Дніпропетровська обл.) Медобори (Тернопільська обл.). Невеликі за площею лісові масиви охороняються в Чорноморському степовому заповіднику та заповіднику “Дунайські плавні”. Загалом у заповідниках охороняється біля 105 тис. Га. лісів.
Продовжується формування мережі національних природних парків. На кінець 1996 року в Україні було створено шість національних природних парків, в яких охороняється більше 74 тис. Га. лісів. Це Карпатський національний природний парк (Івано-франківська обл.), Шацький (Волинська обл.), Азово-Сиваський (Херсонська обл.), Подільські Товтри (Хмельницька обл.).
Традиційним в Україні є те, що в існуючій мережі заповідних територій найбільшу частку становлять заказники різних рангів.
У лісах організовано більше 200 заказників загально-державного значення площею 225 тис. Га. та 870 заказників місцевого значення площею 310 тис. Га. Для збереження у природному стані окремих унікальних природних утворень,що мають особливе природоохоронне, наукове, пізнавальне і естетичне значення, 13 визначальних лісових об’єктів оголошено пам’ятками природи загальнодержавного значення і 1100 пам’яток природи мають місцеве значення. На сьогодні в державному лісовому фонді виділено 530 заповідних урочищ загальною площею 65 тис. Га.
Проте заповідні території ще не складають цілісну систему. Її розвиток полягає у створенні екологічної мережі зелених коридорів, котра б поєднала заповідні лісові території з лісами, які мають екологічні та захисні функції та іншими природними екосистемами. Тобто має бути розроблена така система охорони, яка б формувалася з урахуванням ландшафтних умов, структури гідрологічних басейнів, динамічних та інших особливостей природних комплексів, у якій особливо цінні в екологічному стосунку термторії, “екологічні вузли”, з’єднуються поміж собою “екологічними коридорами”, включно і міжнаціональними.
