валеріана

Валеріана лікарська (одолян) — Valeriana officinalis L.

Родина валеріанові — Valerianaceae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 100— 150 см заввишки. Має багато видів і різновидностей. Найкра­ща та, що росте на сухих місцях. Кореневища її мають своєрідний запах, який принаджує котів; на смак корені гіркі, трохи пекучі. На першому році розвитку з’являється розетка прикореневих листків, на другому виростає пряме, борознисте, порожнинне квітконосне стебло. Листки супро­тивні, непарно-перистоскладні, листочки яйцевидно-ланцетні, зазублені або цілокраї. Суцвіття велике, галузисте, окремі його частини у вигляді складних щитків. Квіти дрібні, па­хучі, двостатеві, рожеві або білі. Цвіте у червні — серпні.

Де росте? У дикому стані поширена в Карпатах, Розточ- чі-Опіллі, на Поліссі, в Лісостепу і Степу (валеріана блис­куча) — на болотистих місцях, у заплавах рік, на трав’яни­сто-осокових болотах, у вологих чагарниках, серед лозняків, культивується в радгоспах.

Що й коли збирають? Дворічні кореневища і корені — рано навесні або пізно восени (миють у холодній воді і су­шать поступово у затінку).