магматичні гірські породи

Глибоко в надрах Землі переважають високі температури. На глибині бл. 100 км температура вже настільки висока, що більшість гірських порід повинна була б розплавитися, якби цьому не перешкоджав вели­чезний тиск, що досягає декількох десятків тисяч атмосфер. Але місця­ми в земній корі виникають гігантські тріщини — глибинні розломи. Там, де пройшла зона розлому, тиск різко падає, і тоді створюються умо­ви для плавлення глибинних гірських порід; утворюється вогненно-рід­кий силікатний розплав — магма. Вона насичена парами води, вуглеки­слим і сірчистим газами, хлором й іншими леткими речовинами. Під тиском розчинених у ній газів магма спрямовується до поверхні Землі. У тих випадках, коли вона досягає поверхні, ми є свідками грізного явища природи — виверження вулкана. Через величезну конусоподібну воронку вириваються клуби газу, пари і попелу. Це та частина магми, яка рухається попереду розплаву, що підіймається. Разом з газовими хмара­ми і попелом з жерла вилітають розжарені в'язкі уламки — вулканічні бомби. Услід за ними по схилах вулкана розтікається вогненна річка — це магма, що вийшла на поверхню і втратила при цьому значну частину газів і пари; її називають лавою. Застигаючи і частково кристалізуючись на поверхні Землі, лава, в залежності від її хімічного складу, перетворю­ється в гірську породу — базальт, андезит, дацит або ліпарит. Це так звані . . . . .