мантія

Мантія та ядро Землі

Мантія — оболонка «твердої» Землі, розташована між земною корою і ядром. Вона поділяється на верхню (потужністю бл. 900 км) і нижню (потужністю бл. 1900 км) мантію і складається зі щільних зеленувато-чорних залізо-магнієвих силікатів. В умовах поверхневих температур і тиску ці породи приблизно вдвічі твердіші, ніж граніт, а на великих гли­бинах стають пластичними і повільно течуть. Завдяки розпаду радіоак­тивних елементів (особливо ізотопів калію й урану) мантія знизу посту­пово нагрівається. Іноді в процесі гороутворення блоки земної кори за­нурюються в мантійну речовину, де вони плавляться, а потім під час вулканічних вивержень разом з лавою виносяться на поверхню. У 1909 р. хорватський геофізик А. Мохоровичич встановив, що швидкість поши­рення поздовжніх сейсмічних хвиль різко збільшується на глибині бл. 35 км під материками і 5—10 км — під океанічним дном. Цей рубіж від­повідає . . . . .