синдром набутого імунного дефіциту

СНІД(синдром набутого імунного дефіциту) (AIDS — Acquired Immune Deficiency Syndrome) — патологічний стан, при якому внаслідок ура­ження імунної системи послаблюються захисні сили організму. Найбільш характерниими для ВІЛ-інфекції є захворювання, що викликається ві­русом імунодефіциту людини (ВІЛ). Відомий з кінця 1970-хpp.,реєстру­ється у всіх країнах світу. Джерело інфекції — носій вірусу.

Зараження: головним чином при статевих контактах; від матері плоду під час вагіт­ності і родів; від матері дитині і від дитини матері при годуванні груддю; при переливанні крові, ін'єкціях тощо. Перші прояви хвороби (лихоманка, гепатолієнальний синдром, запалення лімфовузлів) виникають в ді­апазоні від 3 діб до кількох місяців після зараження. Період повторних виявів, зумовлений безпосередньою дією ВІЛ, триває від декількох мі­сяців до 8—10 років і завершується формуванням СНІД, який протягом 1 —5 років доводить хворого до смерті. Внаслідок різкого ослаблення за­хисних сил організму виникають різні ураження, які переважно викли­каються умовно патогенними вірусами, бактеріями, грибками і найпро­стішими, а також пухлини, чим визначаються різноманітні вияви хворо­би (збільшення лімфовузлів, лихоманка, виснаження, гнійно-запальні, септичні процеси, пневмонії, ураження шкіри). Лікування поки що за­лишається малоефективним.