Трубопровідний транспорт — вид транспорту, що здійснює передачу на відстань рідких, газоподібних або твердих продуктів по трубопроводах. Трубопровідний транспорт становить 11 % від обсягу світового вантажообігу. Сучасний розвиток трубопровідного транспорту був підготовлений досягненнями в металургії і машинобудуванні, а також потребами господарства в транспортуванні рідких і газоподібних продуктів. Створення широкої мережі трубопроводів дозволило більш ефективно переміщувати природний газ, нафту і нафтопродукти на великі відстані без проміжних процесів їх перевантаження, що має місце на інших видах транспорту (крім контейнерного).
Важлива особливість трубопровідного транспорту — безперервність його функціонування. Це забезпечується трубопроводами великого діаметра звичайно до 1420, а в майбутньому до 1620 і навіть 2200 мм і тиском до 75 і більше атмосфер. Трубопровідний транспорт усе більше спеціалізується на переміщенні окремих видів продукції: рідких (від нафти і нафтопродуктів до молока), газоподібних (природний і попутний гази, аміак, етан, етилен), твердих (вугілля, збіжжя). Вони переміщуються на різні відстані — від кількох кілометрів до кількох тисяч кілометрів. Кінцеві пункти постачання різні: нафти — нафтопереробні заводи; природного газу, аміаку, етану, етилену — хімічні підприємства; вугілля і мазуту — частіше за все електростанції. У інших видів продукції — масові споживачі (природний газ для комунального і, особливо, побутового споживання, нафтопродукти — це бензин, гас тощо). Тому крім магістральних трубопроводів є і розгалужена розвідна мережа трубопроводів.
Перевага трубопровідного транспорту — можливість прокладання його магістралей в умовах різного рельєфу, через великі водні простори, в тому числі моря, в умовах вічної мерзлоти. Газопровідний транспорт використовує для зберігання видобутого газу природні або штучні підземні пустоти. Створення газо- і нафтопроводів призводить до певних екологічних проблем (розрив труб і викид нафти і газу, порушення природного покриву при прокладці труб, у північних районах при наземних трасах трубопроводів — перешкоди для міграції тварин). Сумарна довжина тільки магістральних нафто- і газопроводів у світі наближається до 2 млн км, тобто майже вдвічі перевищує довжину залізниць і на відміну від останніх продовжує збільшуватися. За довжиною нафто- і газопроводів лідирують Північна Америка і Східна Європа, далеко випереджаючи Західну Європу та інші регіони світу.
Найдовша мережа трубопроводів споруджена в США, які першими розгорнули їх створення. У СРСР, який поступався США за довжиною газо- і нафтопроводів, їх будівництво почалося пізніше, і були використані труби більшого діаметра. Тому в СРСР обсяги роботи трубопровідного транспорту (в 1990 р. — 58 % у світі) перевершували подібні у США. Найбільшим нафтопроводом Східної Європи є нафтопровід «Дружба». Це ціла система міжнародних трубопроводів загальною довжиною 5,5 тис. км. У Північній Америці найдовші нафтопроводи Редуотер — Порт-Кредит (4,8 тис. км) і Едмонтон — Монреаль (3,2 тис. км).
