В народі говорять: "Зима прийшла і празничків привела".
17 грудня в народі свято Варвари.
Святу Варвару вважають покровителькою гірників та жінок. В Україні День святої Варвари святкують лише жінки. На це свято дівчата готували вареники з маком чи сиром. З-поміж них обов'язково мали бути «пірхуни» — вареники, начинені борошном. Звареними варениками частували хлопців, уважно стежачи, кому саме попаде «пірхун». Невдаху, який витяг такого вареника, довгий час так і дражнили — «пірхун». Також цього дня дівчата заготовляли галузки з вишень і ставили у воду: якщо гілочки зацвітали на Різдво, то це віщувало про швидкий шлюб.
Також, у День святої Варвари дівчата ворожили на долю. Цього дня вони йшли в сад, ламали гілку вишні та ставили її у воду. Якщо на Різдво гілочки зацвітали, то це віщувало шлюб цього року. Якщо ж ні — сидіти в дівках.
- Варвара мостить, Сава гострить, а Микола кіл ставить.
- Варвара снігом стелить, Сава завірюхою загладжує, а Микола морозом давить.
- Бідному Савці нема долі ані на печі, ані на лавці.
- Сава приїхав на білих санках.
- Варвари ночі увірвали, а Сава став день доточувати.
- Сави дні прибавили.
- Сава мостить, а Микола гвоздить.
- Савка бідний, Микола багатий.
- Варка, Савка та Миколи до добра не доведуть ніколи.
18 грудня свято Сави.
День Сави вважається одним з веселих українських свят. У родинах, де є чоловік з таким ім'ям, здавна справляли жартівливі обряди пошанування іменинникові.
Дослідник українських звичаїв Олександр Токар так описував святкування:
Біжимо до школи рано-рано. Надворі ще темно, але хата дядьки Сави уже світиться вікнами. Потихеньку завертаємо у двір і починаємо частівку: «Як був Сава, то не їв сала, а їв паляниці, щоб любили молодиці». Ось у дверях загуркотів засув і на поріг став дядько Сава, рудий, аж червоний у світлі, що падає на нього з хати. Ми, як горобці, розбігаємось вусібіч, але дядько в гарному настрої.
Цього дня не було заведено їсти скоромного, бо зазвичай ще тривав піст. До столу подавали капусту, квашені яблука, пироги з картоплею та квасолею, оселедці.
- Варвара мостить, Сава гострить, а Микола кіл ставить.
- Варвара снігом стелить, Сава завірюхою загладжує, а Микола морозом давить.
- Бідному Савці нема долі ані на печі, ані на лавці.
- Сава приїхав на білих санках.
- Варвари ночі увірвали, а Сава став день доточувати.
- Сави дні прибавили.
- Сава мостить, а Микола гвоздить.
- Савка бідний, Микола багатий.
- Варка, Савка та Миколи до добра не доведуть ніколи.
19 грудня свято Миколи.
Це найбажаніший день у році для дітлахів. Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов'язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися.
А в ніч на 19 грудня до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки.
В сучасні часи з’явилась добра традиція – саме у день святого Миколая опікуватись сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки.
- Який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього.
- У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи.
- Як впаде великий іній - на гарний врожай хліба.
- Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.
- Морозяний день - на уроду хліба й городини.
- З цього дня підходять другі морози - Миколині: "На Студеного Миколу снігу навалить гору".
- Якщо в день Миколая замітає слід, дорозі не стояти від Миколи до Різдва (7 січня).
- "Скільки дає день Миколая снігу, стільки буде трави на Миколу теплого"
Як не дивно ці імена досить популярні. Так наприклад сайт frankivchanka.info повідомляє, що Ім"я Варвара було дуже популярним цього року серед мешканців Франківська. Так що давньослов'янські імена завжди залишаються досить популярними серед українців.
