В народі говорять: "Зима прийшла і празничків привела".
Після переходу ПЦУ та УГКЦ на новоюліанський календар дати багатьох свят зазнали змін і тепер їх святкують на 13 днів раніше.
4 грудня (17 грудня за старим стилем) в народі свято Варвари
Святу Варвару вважають покровителькою гірників та жінок. В Україні День святої Варвари святкують лише жінки. На це свято дівчата готували вареники з маком чи сиром. З-поміж них обов'язково мали бути «пірхуни» — вареники, начинені борошном. Звареними варениками частували хлопців, уважно стежачи, кому саме попаде «пірхун». Невдаху, який витяг такого вареника, довгий час так і дражнили — «пірхун». Також цього дня дівчата заготовляли галузки з вишень і ставили у воду: якщо гілочки зацвітали на Різдво, то це віщувало про швидкий шлюб.
Також, у День святої Варвари дівчата ворожили на долю. Цього дня вони йшли в сад, ламали гілку вишні та ставили її у воду. Якщо на Різдво гілочки зацвітали, то це віщувало шлюб цього року. Якщо ж ні — сидіти в дівках.
- Варвара мостить, Сава гострить, а Микола кіл ставить.
- Варвара снігом стелить, Сава завірюхою загладжує, а Микола морозом давить.
- Бідному Савці нема долі ані на печі, ані на лавці.
- Сава приїхав на білих санках.
- Варвари ночі увірвали, а Сава став день доточувати.
- Сави дні прибавили.
- Сава мостить, а Микола гвоздить.
- Савка бідний, Микола багатий.
- Варка, Савка та Миколи до добра не доведуть ніколи.
5 грудня (18 грудня за старим стилем) свято Сави.
День Сави вважається одним з веселих українських свят. У родинах, де є чоловік з таким ім'ям, здавна справляли жартівливі обряди пошанування іменинникові.
Дослідник українських звичаїв Олександр Токар так описував святкування:
Біжимо до школи рано-рано. Надворі ще темно, але хата дядьки Сави уже світиться вікнами. Потихеньку завертаємо у двір і починаємо частівку: «Як був Сава, то не їв сала, а їв паляниці, щоб любили молодиці». Ось у дверях загуркотів засув і на поріг став дядько Сава, рудий, аж червоний у світлі, що падає на нього з хати. Ми, як горобці, розбігаємось вусібіч, але дядько в гарному настрої.
Цього дня не було заведено їсти скоромного, бо зазвичай ще тривав піст. До столу подавали капусту, квашені яблука, пироги з картоплею та квасолею, оселедці.
- Варвара мостить, Сава гострить, а Микола кіл ставить.
- Варвара снігом стелить, Сава завірюхою загладжує, а Микола морозом давить.
- Бідному Савці нема долі ані на печі, ані на лавці.
- Сава приїхав на білих санках.
- Варвари ночі увірвали, а Сава став день доточувати.
- Сави дні прибавили.
- Сава мостить, а Микола гвоздить.
- Савка бідний, Микола багатий.
- Варка, Савка та Миколи до добра не доведуть ніколи.
6 грудня (19 грудня за старим стилем) свято Миколи.
Це найбажаніший день у році для дітлахів. Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов'язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися.
А в ніч на 6 грудня до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки.
В сучасні часи з’явилась добра традиція – саме у день святого Миколая опікуватись сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки.
- Який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього.
- У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи.
- Як впаде великий іній - на гарний врожай хліба.
- Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.
- Морозяний день - на уроду хліба й городини.
- З цього дня підходять другі морози - Миколині: "На Студеного Миколу снігу навалить гору".
- Якщо в день Миколая замітає слід, дорозі не стояти від Миколи до Різдва (7 січня).
- "Скільки дає день Миколая снігу, стільки буде трави на Миколу теплого"
